ВІЛЬШАНА Харківської області. Церква Миколи 1753 р.[1] Обмір і фото 1928 р.

Слобожанська слобода Вільшана (біля Харкова) заселена вихідцями задніпрянської (Богуславської) Вільшани не пізніше 1650 р[2].

Церква Миколая у Вільшані збудована в 1753 р[3]. В 70-х рр. XIX ст. церкву підважили і підвели під неї цегляний підмурок. В 1911–1913 рр. з півдня, півночі і заходу прибудовано притвори і сполучено з дзвіницею бабинець. Про інші ремонті (а їх було немало) відомостей немає. Зруби в стінах ослабли, замки місцями розійшлися; стіни всюди взято «в лисиці».

Побудовано церкву з дубових брусів. Всередині на стенах вівтаря, бабинця і центральної дільниці помітно зрізані циналі.

За планом церква Миколая належить до поширеного типу будов, що складається з трьох прямокутників[4]. Ці прямокутники в церквах компонуються по-різному. Характерна риса плану Вільшанської церкви в тому, що довжина усіх трьох прямокутників (а не лише центрального, як то найчастіше бувало) = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = ширині того прямокутника. Друга характерна прикмета Вільшанської церкви в тому, що прямокутні зруби стін бабинця і вівтаря на половині висоти зрубів стін стають шестигранними. Цю рису ми зустрічаємо ще в церкві с. Ізбицького, в церкві в с. Мена, в церкві м. Валуйок, пізніш перенесену у с. Большие Липяги[5]. В Седневській Покровській церкві трансформовано прямокутний зруб не вівтаря та бабинця, а центральної дільниці, і тому він на середині висоти переходить не в шестигранник, а у восьмигранник.

Зруби стін усіх дільниць – одної висоти. Ознайомимось з інтер’єром церкви. Зруби стін центру і вівтаря пов’язані «в угол без остатку», але просвіт між ними – низенький, він сягає лише половини висоти зрубу стін. В південно-східному і північно-східному кутах вівтаря на половині висоти зрубу стін за допомогою врубаних в суміжні грані зрубу клинів переходить у шестигранник. В брусах, якими починаються південно-східна та північно-східна грані, вибрано по дві полички та чверть валка, крім того, їх оздоблено соковито різьбленими зубчиками та підківками. Західні верхні кути зрубу стін вівтаря за допомогою врубаних похилих клинів переводять шестигранник зрубу стін у восьмигранний залом. На межі переходу зрубу стін у залом перед узькими гранями врубано ригелі, оздоблені знизу фестонами, а з лицевої сторони зубчиками. Ригелі заложено на відстані 30 см від стіни і пришито до зрубу циналями. Зруб стін вівтаря помірно стрункий (його висота помітно більша довжини і трохи переважає ширину плану).

Заломи усіх трьох верхів заломлено під кутом 60°, незалежно від того, яку форму надано їх граням. Грані першого залому вівтаря прогнулися до середини будови, утворивши легку опуклість. Ця опуклість пожвавлює процес розгортання догори внутрішнього об’єму вівтаря. Короткий залом переходить у просторий, яскраво освітлений і невисокий на вигляд восьмерик. Вкриті соковитою різьбою ригелі, врубані проти вузьких граней, відмежовують восьмерик від другого залому, що завершує вівтар. Другий залом в зеніті перекрито маленьким плафоном. Форма другого залому складна і далека від геометричної правильності зрізаної піраміди. Усі вузькі грані на середині висоти залому стають ширшими, а широкі, навпаки, звужуються. Завдяки цьому в нижній частині залому широкі грані набувають легкої опуклості всередину будови, а вузькі вигинаються назовні. Вище широкі грані прогинаються всередину, а вузькі – назовні. Верхня частина залому утворює опуклу назовні гранчасту баньку. Такий взаємний обмін «партіями» між широкими і узькими гранями високою мірою оживляє і ускладнює ритмічну гру складових елементів верху. Лінія стику граней не витягнута під шнур, а в’ється змійкою.

Кривизна граней заломів як центрального верху, так і заломів вівтаря та бабинця в натурі виглядає зовсім не в такій утрируваній формі, в якій ми бачимо їх на креслениках. Ця кривизна профілю граней в натурі сприймається в ракурсі, до того ж заломи освітлено рефлекторним, а не прямим освітленням; це скрадає, зм’якшує різкість кривизни.

Бабинець подібний до вівтаря, тільки західну грань його в 1911–1913 рр. вирізано знизу на ²/₃ висоти; у верхній частині її збереглися рештки західного вікна. Розміром і формою воно було таким же, як і східне вікно вівтаря. Перший залом бабинця виглядає повторенням першого залому вівтаря. Восьмерик бабинця має такий же розмір в плані, як і восьмерик вівтаря; а висота його на один вінець менша, ніж у вівтаря. Другий же залом бабинця на півметра нижчий за верхній залом вівтаря. Форма другого залому бабинця, характерні його прикмети такі ж, як і зазначені нами вище риси другого залому у вівтаря. Отже, різниця у висоті верхів вівтаря і бабинця не є результатом пізніших переробок; вона викликана потребою урівноважити маси верхів в залежності від рельєфу місцевості. Церква стоїть на пригорку. Підхід до неї з південного заходу (чи північного заходу). Щоб верх вівтаря не «западав», майстер і зложив його вищим, ніж у бабинця.

Зруб стін центральної дільниці здається пропорційно нижчим за зруби вівтаря чи бабинця тому, що при одній висоті зрубів стін центр на ¹/₃ довший їх і ширший. Вбік бабинця зруб центру відкривається високим, але вузьким просвітом; на межі з бабинцем зруб центру має широкі заплечики. Ширина просвіту трохи більша половини ширини бабинця, а висота його лише на півметра не досягає залому. Абрис просвіта показано на поперечному розрізі. Структура верху центральної дільниці не відрізняється від композиції верху вівтаря чи бабинця, але розміри частин верху більші і чіткіші, хоч висота восьмериків однакова у всіх трьох дільницях (як і висота зрубів стін). Короткий, але енергійно зведений перший залом центру переходить у широкий і довгий восьмерик. Ширина і довжина восьмерика повторюють ширину і довжину плану бабинця; висота ж його дорівнює лише половині довжини. Висота другого залому центральної дільниці дорівнює половині висоти цілого верху. Нижня половина другого залому центру виявляє тенденцію створити форму, наближену до бані, тоді як верхня має форму стрункої восьмигранної піраміди. Беручи в цілому, об’єм верха витримано в спокійних пропорціях, і його форма не виявляє нахилу різко підкреслювати енергійне розгортання об’єму. Навіть другий залом в натурі сприймається зовсім не таки струнким, яким ми бачимо його на креслениках перекроїв.

Ригелі у всіх трьох дільницях розміщено на межі зрубів стін і перших заломів та між верхами восьмериків і другими заломами. Всі вони вкриті майстерною різьбою. Елементи різьбі їх дуже нагадують ті, що вкривають чумацькі мажі. Ригелі виконують роль цезур, що позначають етапи, на які ритмічно розподілено об’єм.

Зовнішній вигляд цієї невеликої (довжина будови 16 м, внутрішня висота центральної дільниці 13 м) церкви витриманий теж у спокійних пропорціях. Компактну масу, що складається з трьох помірної стрункості зрубів, завершує три близько один до одного посаджених верхи. Зовнішні кути корпуса зрубів стін, якщо розглядати пам’ятку з півдня чи півночі або зі сходу чи заходу, мають на середині висоти чітко позначені уступи. Над короткими, але стрімкими заломами з плоскими гранями підносяться важкуваті за формою восьмерики. Їх маси дуже помірно зменшують об’єми зрубів стін. Бокові восьмерики в плані ненабагато поступаються перед центральним, а висота усіх трьох однакова. Зовні восьмерики здаються значно вищими, ніж всередині[6]. Карниз центрального восьмерика зовсім незначно підноситься над карнизами бокових восьмериків. Завершують кожну дільницю будови дуже близькі одна до одної за профілем опуклуваті дахи. Отже, зовні як маса, так і висота центральної дільниці мінімально переважають крила будови. Це – ще одна характерна риса пам’ятки.

АНАЛІЗ ОБМІРНИХ КРЕСЛЕНИКІВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ В с. ВІЛЬШАНІ

Вихідний розмір у побудові плану – ширина центральної дільниці. План центральної дільниці – прямокутник; його довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині прямокутника[7]. Вівтар і бабинець в плані – прямокутники одного розміру. Ширина їх = ½ діагоналі центрального чотирикутника[8], а їх довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині дільниці.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота усіх зрубів стін – однакова, вона дорівнює півсумі довжини плану центру й бабинця, або = апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану центру. Вона ж – середня пропорційна між довжиною плану центра і бабинця (чи вівтаря):

Зруб центральної дільниці починає переходити у восьмигранник на висоті = довжині плану бабинця.

Перший залом центральної дільниці в розрізі має форму трапеції. При заготівлі на землі зрубу цього залому майстер використав два шаблони-трапеції; верхня грань трапеції, за допомогою якої складалися східна й західна грані, дорівнювала довжині плану бабинця, а верхня грань трапеції, за допомогою якої формувалися південна й північна грані першого залому центрального верху, дорівнювала повній ширині плану бабинця. Висота залому = ¼ висоти зрубу стін. Висота зрубу стін й першого залому центральної дільниці = довжині плану дільниці. Залом проектувався з розрахунком, щоб восьмерик перекликався з вівтарем. Отже, довжина восьмерика = довжині плану вівтаря; ширина же восьмерика зберігає відношення до довжини таке ж, яке має план дільниці:

Висота восьмерика = ½ його довжини. Висота восьмерика і першого залому разом = ½ ширини плану центру. Висота восьмерика, першого залому разом = ½ ширини плану центру. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін = подвоєній довжині плану бабинця. Другий залом в розрізі – трапеція. Для заготівлі на землі зрубу цього залому використано також два шаблона-трапеції. Основи цих трапецій різні, дорівнюють одна довжині, а друга ширині восьмерика; верхні ж грані у обох трапецій однакові і дорівнюють ¹/₆ довжини восьмерика. Висота другого залому центрального верху – апофема рівностороннього трикутника з стороною = довжині восьмерика (вгорі). Висота верху центральної дільниці наближається до ширини плану центру, а внутрішня висота дільниці наближається до подвоєної довжини плану центру.

У бабинця чотиригранна призма зрубу стін переходить у шестигранну на половині висоти зрубу. Перший залом бабинця в розрізі дає трапецію – нижню частину рівностороннього трикутника. При заготівлі зрубу цього залому майстер для складання східної і західної граней використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ діагоналі плану дільниці, висота = ¼ довжини основи. Висота першого залому бабинця = ¼ довжини зрубу стін бабинця (вгорі). Висота залому і зрубу стін разом = довжини плану центру. У восьмерика бабинця довжина і ширина = ½ діагоналі плану бабинця. Висота восьмерика на один вінець менша висоти восьмерика центрального верху. Висота восьмерика і першого залому бабинця = ½ повної довжини зрубу стін центру (вгорі). Другий залом бабинця, як і перший, в розрізі має форму трапеції – нижньої частини рівностороннього трикутника. При заготівлі зрубу цього залому майстер користався шаблоном-трапецією, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ основи. Висота другого залому = висоті восьмерика дільниці. Висота другого залому і восьмерика разом = половині діагоналі західної половини плану центру. Висота верха бабинця = ширині плану дільниці. Внутрішня висота бабинця дорівнює подвоєній повній ширині плану дільниці.

У вівтарі чотиригранник зрубу стін переходить у шестигранник на тій же висоті, що і у бабинці. Перший залом вівтаря нижчий, ніж у бабинці. Шаблон-трапеція, за допомогою якої заготовлявся на землі зруб цього залому, мав основу – довжину зрубу стін (вгорі), верхню грань = ½ ширини плану центру (вгорі). Висота першого залому вівтаря на один вінець нижча за висоту першого залому бабинця. Висота першого залому і зрубу стін вівтаря, взята разом, дорівнює довжині плану центральної дільниці. У восьмерика вівтаря довжина = ½ ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота = висоті восьмерика центрального верху. Висота восьмерика і першого залому = ½ довжини плану центру. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін = віддаленню між серединою східної грані плану вівтаря і серединою південної грані плану центру. Другий залом вівтаря (як і обидва заломи бабинця і верхній залом центру) в розрізі має форму трапеції – нижньої частини рівностороннього трикутника[9]. При заготівлі зрубу цього залому майстер використав шаблон-трапецію, у якої основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ основи, висота визначається тим, що висота верха вівтаря дорівнює висоті зрубу стін, або півсумі довжини плану вівтаря і центру. Внутрішня висота вівтаря = довжині плану вівтаря і центру, взятих разом.

Вікна в зрубах стін заложено: у вівтарі на висоті = ½ висоти зрубу; в бабинці – на один вінець вище. Вікна в восьмерику бабинця над верхнім вінцем зрубу стін заложено на висоті = ¹/₃ повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікна в восьмерику центрального верху заложено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ¹/₃ висоти зрубу стін. Низ цих вікон лежить на висоті = ширині плану центру, а центр їх лежить на висоті, що дорівнює ½ довжини будови. Центр вікна в восьмерику вівтаря і бабинця лежить на висоті = ширині плану центру.