Церква Миколая. Рік побудови невідомий

Церкву в Жукотках, як і наступні пам’ятки, про які ми будемо говорити нижче, можна розглядати як варіант, що утворився на базі і в процесі об’єднання принципів компонування об’ємів «баштового» типу і композиційних принципів інших типів.

Церква в Жукотках одноверха. План їх хрещатий, з виділеним в центрі восьмигранником, до якого прирубано не 2 (як у Воскресенській церкві в Любечі), а 4 чотиригранних рукави, значно менших площею за центр[1].

Ядро архітектурної композиції будови – вагома маса (а не струнка і висока, як у Воскресенській церкві Любеча) зруба стін центральної дільниці, що крутим першим заломом, перекритим зовні «банястим» дахом, переходить в стрункий граціозний верх. Він складається з легкого за пропорціями світлового восьмерика і глухого вагомого ліхтаря. Восьмерик сполучається з ліхтарем другим заломом, перекритим зовні дахом хвилястого контуру. Завершує центральну дільницю виразна по формі шоломоподібна глава. Такого розвинутого верха в тій же Воскресенській церкві Любеча не знаходимо.

Церква щедро освітлена; в кожній стіні кожного рукава по одному в ікну, а в зрубі стін центральної дільниці південно-західна і три аналогічні грані прорізані кожна парою в ікон, розміщених одно над одним. Це – риса, характерна для пам’яток «баштового» типу.

Багато уваги приділив майстер пропорційному ув’язуванню вагомого об’єму  зрубу стін центра і його верха, що визначається тендітністю компоновки, особливо делікатною вишуканістю архітектурних форм, завершеною гармонійністю їх та «співучістю» ліній в контурах.