Михайлівська церква 1752 р.[1]

Обмір і фото 1929 р.

В Коровинцях в середині XVIII ст. було дві церкви. Одна – Миколая, збудована в 1751 р. «стараніем бунчукового товарища Андрія Полетики»; друга – Михайлівська, побудована в 1752 р[2]. Про якогось пана-фундатора її документи не згадують. Отже, це була церква громади простих козаків.

В Михайлівській церкві збереглась книг видатків, в якій вписано витрати 1820–1875 років. З неї довідуємось, що в 1820 р. в церкві переводили якийсь дрібний ремонт. В 1834–1837 рр. громада запасала матеріали на капітальний ремонт; в 1834 р. купують 1000 шальовок і на 75 р. дубини; в 1836 р. набувають 26 лип; в 1837 р. докуповують ще 700 штук шальовки, 17 пудів цвяхів, шкло, оплачують «майстра за починку церкви», виплачують шкляреві «за уставку в окончини стекол». З цього видно, що в 1837 р. (будова уже простояла 85 років) в церкві обшили шальовкою зруби, вкрили дахи, засклили вікна. Але чи цим і обмежились, з документів не видно.

Під 1855 роком записано видатки на покупку матеріалів (залізо коло 100 пудів, цвяхи, олія, фарби, злото) «для покрытия церкви». Отже, тільки в 1855 р., більш ніж за 100 років після побудови, церков вкривають залізом, до того ж вона була вкрита деревом. Згадку про це (плоскі грані дахів) церква зберегла і понині. Тоді ж позолотили хрести і обшалювали призьбу. В 1859–1860 рр. перестилають підлогу і фарбують її. В 1863 р. фарбують в церкві стіни і дахи. В 1866 р. під церкву підводять цегляний підмурок; до того ж вона стояла на стоянах. Ні раніших, ні пізніших книг для запису видатків в церкві не збереглося. Але дослідження будови свідчить, що ремонтів, і то капітальних, було більше. Мало того, місцеві старожили розповідали нам, що раніш церква стояла на іншому місці, трохи на схід через дорогу, де тепер знаходиться школа. Отже, церкву не тільки ремонтували, але й переносили з місця на місце і, звичайно, пересипали її притому. І все ж в основному церква зберегла первісні форми. Збудована вона з дубових пластин і витримана в простих, суворих формах.

Триверха Михайлівська церква складається з восьмигранного центру і двох шестигранників: вівтаря й бабинця. Маси зрубів стін справляють монументальне враження. Грані їх витримано в спокійно урівноважених пропорціях. Чітко окреслений карниз відділяє корпус зрубів стін від крутих верхів, виконаних у дещо спрощених, суворих формах.

Домінантою у композиції будови є верх центральної дільниці. Стрімкий перший залом переходить у доволі широкий, помірної висоти восьмерик. Над ним підноситься стрімкий верхній залом. Завершує центральну дільницю світловий восьмигранний ліхтар з главкою й хрестом. Верхи бабинця й вівтаря не мають восьмериків. Їх круті заломи завершуються світловими ліхтарями. Маси зрубів стін вівтаря й бабинця не виявляють тенденції надто тісно злитися з центром, навпаки, вони заховують певну долю відокремленості. Ще більше самостійності виявляють верхи їх: вони не присутні ближче до центрального верху, як то помічаємо в інших пам’ятках, а витримують вертикальну вісь зрубу стін своєї дільниці.

Зараз первісний зовнішній вигляд церкви порушують ганок з заходу бабинця і притвори з півдня і півночі центральної дільниці; пізня ампірові форма їх свідчить, що прибудували їх під час репарації, можливо, 1837 р.

Ще повніше в основних рисах зберіг первісні форми інтер’єр церкви. Будова донесла до наших днів старі з розмахом задумані і втілені в матеріалі архітектурні форми. Як і в зовнішньому вигляді, в інтер’єрі майстер підкреслює риси і елементи, що виявляють не стільки монолітну єдність цілої будови, скільки тричастність її складу. Тому дільниці виглядають дещо відокремлено. Так, зруб стін бабинця відділяють від центру широченькі заплечики.

Приміщення бабинця має скромні розміри. План його витягнуто в напрямку головної осі будівлі. Зруб стін – стримано струнких пропорцій. Грані виразно звужуються догори. Поверх східних кутів зрубу стін заложено короткі бруски-ригелі. Пазухи за ними зашито дошками у вигляді похилих клинів. Південно-західна й північно-західна грані зрубу завершені довшими різьбленими ригелями. Межа між зрубами стін і залому чітко позначена. Залом всередині виглядає менш стрімким, ніж зовні. Його грані заломлено під кутами 58°–54°. Широкі грані залому звужуються догори дуже енергійно, тоді як вузькі укорочуються значно слабше. Завершує бабинець світловий ліхтар (тепер вікна зашиті дошками і внутрішня висота ліхтаря зменшена). Цілий верх бабинця виглядає нижчим за зруб стін дільниці.

Найбільш неясна справа у бабинці з вікнами. Зараз їх п’ять: по одному в південній і північній гранях зрубу стін приблизно на середині висоти зрубу посередині площі грані; на тій же висоті, що у вівтарі і центральній дільниці. Одне вікно посередині західної грані прорізано майже під карнизом (в центральній дільниці верхні вікна прорізано нижче). Крім того, в південній грані майже під карнизом прорізано ще одно вікно. Але меншого розміру, ніж вікно під ним. В північній грані теж на такій же висоті знаходиться віконце такого ж розміру, але не на одній осі з нижнім вікном (ближче до західно-північного кутка). Таких маленьких вікон в зрубах стін інших дільниць немає. Зсередини в західній грані зашито не одне, а два вікна на середині висоти зрубу. Спочатку тут було вікно (кругле або хрещате) в ромбічній рівносторонній чотирикутній рамі (другого такого вікна в церкві немає). Згодом на цьому ж місці, не виймаючи старої рами, врізали лутки прямокутнього вікна такого ж розміру і на тій же висоті, що і вікна південної й північної граней. Згодом і це вікно було зашито. Очевидно, це зробили в 1837 р., коли прибудували ганок і його дах закрив просвіт вікна. Але коли і чому було на місце первісного ромбічного вікна вставлено прямокутне? І чому та коли тільки вгорі зрубу бабинця в південній і північній гранях прорізано, до того ж асиметрично, ще два маленьких віконця? Можна припустити, що спочатку на середині висоти західної грані бабинця було ромбічне вікно. В верхній же половині зрубу був насланий поміст для хор. Три вікна верхнього ярусу – велике в західній грані і маленькі в південній і північній гранях – освітлювали хори. Вікно північної грані зміщено з середині осі стіни тому, що воно мало освітлювати сходи на хори, які містилися в північно-західному кутку. Згодом хори розібрали і тоді (чому, неясно) на місці ромбічного вікна вставили прямокутне, таке, як і в південній грані. А після прибудови ганка і це вікно зашили. Тоді б це свідчило про те, що капітальні ремонти були в церкві і до 1837 р. Можливо, це відбулось під час переносу церкви на нове місце, коли церву пересипали.

З центром бабинець сполучається невисоким просвітом. Над ним вирізано невелику відтулину – «голосник». Верхній брусок її знизу різьблений зовсім так, як ригелі. Дерев’яні колони вставлено в просвіт, очевидно, в 1837 р., коли прибудовано приділи з такими ж колонами.

Центральна дільниця в інтер’єрі – просторе приміщення з гранчастим зрубом, витягнуте в напрямку північ–південь (тоді як у бабинці довжина плану більша за ширину). Висота зрубу стін центру така ж, як і в бабинці; тому він виглядає менш тягнутим догори, ніж бабинець. Враження помірної стрункості зрубу стін центру створює звуження догори усіх граней. При коротких гранях в зруб центру заложено різьблені ригелі: одні на рівні низу вікон верхнього ярусу, інші – на межі переходу зрубу стін у зруб першого залому. Вікна в зрубі стін центральної дільниці розміщено в два яруси. Нижній ярус прорізано на тому ж рівні, що у бабинці і вівтарі, у всіх зовнішніх гранях, при тому ж в південній і північній гранях вікна-трійчатки, у яких середнє полотнище вище за бокові. В 1837 р., коли прибудували бокові притвори, дах їх закрив просвіт цих вікон, тому їх зашили. Над цими зашитими вікнами в південній і північній гранях маємо ще по одному вікну. Таким чином, графічна схема розміщення вікон створювала два вписані один в другий трикутники.

В південній й північній гранях центральної дільниці прорізано в 1837 р. невисокі, але широкі проходи до притворів.

Вирішальна роль в організації об’єму центральної дільниці припадає на долю першого залому. Це – вузол композиції, найбільш активний її фактор. Саме він після урівноважено спокійного зрубу стін виявляє могутній порив об’єму догори. Він стрімкий, високий. Зруб стін, як ми уже згадували, витягнуто впоперек подовжньої осі будови, тому грані першого залому заломлено по-різному: східна й західна – під кутом 65°–67°, а південна й північна – 54°–57°. Східна й західна грані звужуються догори значно активніше, ніж південна й північна. Завдяки цьому восьмерик, незважаючи на невелику порівняно з шириною й довжиною висоту, здається легким і струнким. Його форму, а також низ і верх чітко виділяють різьблені ригелі, заложені парами при вузьких гранях, одні в основі зрубу восьмерика, другі – при вершині його.

Другий залом в дрібнішому масштабі (ніж перший залом), але також в дуже енергійній формі виносить об’єм дільниці в останню заключну фазу: стрункий світловий ліхтар.

Вівтар в основному подібний до бабинця, але має він і певні відміни. Вікон у нього лише три: в східній, південній та північній гранях на середині висоти зрубу стін. Вони такі ж, як і в бабинці та центральній дільниці. Залом вівтаря, його форма відмінні від форми залому бабинця. В нижній половині грані залому вівтаря заломлено стрімко (65°–63°), а верхній половині значно крутіше (49°–54°), цебто різко зменівши кут. Залом вівтаря вищий залому бабинця, а ліхтар – вужчий і вищий. Проте, треба пам’ятати, що ліхтарі найбільш вразливі ділянки будови, вони ремонтувалися найчастіше.

АНАЛІЗ ОБМІРНИХ КРЕСЛЕНИКІВ МИХАЙЛІВСЬКОЇ ЦЕРКВИ

В с. КОРОВИНЦЯХ

Вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці. Розбивка плану в натурі мені уявляється так: спочатку намітили три чотиригранники. Починалася розбивка з побудови центрального чотиригранника; довжина його дорівнювала апофемі трикутника з стороною = ширині будови (вихідному розміру). Половиною діагоналі цього чотиригранника відбивалась в один бік довжина вівтаря, в другий – довжина бабинця. У вівтаря довжина визначала і його ширину, а у бабинця довжина на товщину бруса довша повної ширини дільниці.

План центральної дільниці в дійсності був восьмигранник (чотирикутник з відсіченими кутами). Східна й західна грані центру дорівнюють діагоналі чотирикутника, що становить північну половину бабинця, а південна й північна грані = половині діагоналі чотирикутника, в який вписується план вівтаря.

У вівтаря північна грань плану дорівнює ½ ширини плану центру; південна – коротша, деформація, східна = половині повної довжини центру.

Бабинець–шестигранник (чотирикутник з відсіченими зовнішніми кутами). Південна й північна грані дорівнюють половині ширини плану центральної дільниці, а західна грань = ½ діагоналі південної половини дільниці. Висотні розміри будови пропорційні розмірам плану.

Висота східної грані зрубу стін вівтаря й західної грані зрубу стін бабинця дорівнює ширині плану центральної дільниці; зруб стін центру, особливо його східна й західна грані осіли, їх висота дещо менша. Внутрішня висота верху центральної дільниці також дорівнює ширині плану центру.

Шаблон-трапеція для складання на землі східної й західної граней зрубу першого залому центральної дільниці мала основу – довжину зрубу стін (вгорі), верхня грань = ½ довжини плану дільниці. Шаблон-трапеція для заготівлі на землі південної і північної граней зрубу першого залому центральної дільниці основу мав – ширину зрубу стін (вгорі), верхня грань = ½ ширини плану її. Висота першого залому центрального верху = половині довжини плану бабинця, або ⅓ висоти зрубу стін.

У восьмерика ширина дорівнює половині ширини плану дільниці (вгорі), а довжина = половині довжини плану її. Висота восьмерика = половині ширини плану бабинця.

У другому заломі центрального верху шаблон-трапеція для складання східної і західної граней зрубу мала: основу – довжину восьмерика (вгорі), верхню грань = ¼ основи і висоту = ½ основи; шаблон для складання південної і північної граней основу мав ширину восьмерика (вгорі), верхню грань = ¼ основи. Висота другого залому разом з восьмериком дорівнює половині ширини зрубу стін центру (вгорі), а висота другого залому восьмерика і першого залому разом = довжині плану центру.

Довжина й ширина основи ліхтаря = ¼ довжини плану восьмерика. Висота ліхтаря = діагоналі квадрату з стороною = довжині ліхтаря, а також визначається тим, що висота верху центральної дільниці дорівнює ширині плану дільниці. Слід зазначити, що і форма, і розміри ліхтарів у кожного верху відмінні.

Внутрішня висота центральної дільниці = подвоєній ширині плану центру, цебто менша довжини плану будови.

Залом бабинця заготовлявся за допомогою трапеції-шаблона, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ¼ основи і висота = ½ основи. Висота ліхтаря бабинця дорівнювала – до ремонту – висоті ліхтаря центрального верху, і висота цілого верху бабинця дорівнювала половині ширини плану центру, а внутрішня висота бабинця дорівнює сумі довжини плану бабинця й центру.

Залом вівтаря вищий залому бабинця. При складанні зрубу залому вівтаря майстер використав трапецію, у якої основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/5 основи, дорівнює верхній грані залому бабинця. Висота залому = ½ довжини плану вівтаря. Довжина ліхтаря вівтаря = довжині ліхтаря бабинця. Висота ліхтаря вівтаря = діагоналі квадрату з стороною = довжині ліхтаря. Висота ліхтаря вівтаря дорівнює половині довжини грані[3] залому вівтаря. Внутрішня висота цілої дільниці дорівнює сумі довжини плану вівтаря і центру.

Зазначимо ще віддалення від підлоги до низу вікон нижнього ряду центральної дільниці: воно дорівнює половині довжини плану тої ж дільниці, а відділення до низу верхнього вікна дорівнює апофемі рівностороннього трикутника з стороною = довжині плану дільниці, або ж = діагоналі північної половини плану бабинця. Низ вікна у восьмерику центрального верха прорізано над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½  довжини плану центру. Вікна у ліхтарі вівтаря прорізано над верхнім вінцем зрубу стін на висоті = ½ довжини плану центру.