Церква Різдва Богородиці 1772 р.

Обмір і фото 1929 р.

Триверха. План її складається з трьох дільниць: чотирикутного бабинця, видовженого з півдня на північ восьмигранника (чотирикутника з відсіченими кутами) – центральної дільниці і шестигранного (чотирикутника з відсіченими зовнішніми кутами) – вівтаря. При цьому всі три дільниці видовжені по осі південь–північ. Збудована в 1772 р. В 1884 р. її ремонтували[1]. Безперечно, були й інші ремонти. Зовні до центральної дільниці з півдня і півночі добудовано притвори; дахи їх закрили вікна в південній та північній гранях зрубу стін, і їх довелося зашити. Можливо, пізніше набули банясту форму дахи над верхніми заломами, тоді як форма перекрить над першими заломами з плоскими гранями зберегли згадку про первісний дерев’яний дах. Зовсім недавні глухі ліхтарі і главки.

Головне завдання, яке ставив перед собою майстер Різдвобогородицької церкви в Хмелеві, – збудувати церкву, яка б імпонувала могутністю форм, вражала своєю висотою, пристрасним устремлінням мас верхів догори.

Зовні гранчасті зруби стін – високі, ставні, а разом з тим вони вагомі. Верхи церкви також високі, але маси їх легші, стрункіші за зруби стін; вони сміло і легко виносять високо об’єми верхів дільниць. Заломи верхів – високі, стрімкі. Дахи на перших заломах (їх грані) – плоскі, прямолінійні в контурах. Об’єми восьмериків, особливо вівтаря і бабинця – стрункі; опуклі перекриття високих верхніх заломів напруженим рухом різко зменшують об’єми верхів і переводять їх в глухі ліхтарі.

Особливо яскраво намагання майстра надати масам будови напружене поривання догори виявляється в інтер’єрі церкви.

Суцільність внутрішнього вигляду бабинця порушують хори (на креслениках вони не показані) з приділом на них, що пересікають навпіл по вертикалі об’єм бабинця і тим позбавляють можливості сприйняти в натурі об’єм бабинця в цілому. Сходи на хори – в клітці – в кутку бабинця. Зруб бабинця від центральної дільниці відділяють доволі широкі заплечики. У південній і північній гранях зрубу стін бабинця по двоє вікон, розташованих в два яруси; притому лежать вони не на рівні вікон центральної дільниці і вівтаря. Ригелів у бабинці немає. А перехід чотирикутного зрубу стін в залом проведено так: над кутами зрубу стін вгорі між сусідніми гранями зарубано брус, над ним заложено другий, що і починає коротку кутову грань залому. Над цими двома брусами уже йдуть бруси похилої частини кутової грані залому.

Перший залом бабинця – стрімкий і високий. Грані його, заломлені в межах 70°–65°, переходять в високий стрункий восьмерик, прорізаний чотирма вікнами. Завершує бабинець верхній залом. Його грані засклеплено в межах тих же кутів, що і грані першого залому; але через недостатнє освітлення (лише рефлексами знизу) верхній залом бабинця виглядає трохи банястим і не таким стрімким, як перший. З центром бабинець з’єднує високий (коло 8 м висотою) просвіт. Форма його контура вгорі в кутах нагадує облами карниза в розрізі і складається з поличок, гуська і чвертьвалка. Центральна дільниця в плані – восьмигранник, витягнутий по осі південь–північ (ширина:довжина = 4 : 3). Зруб стін її сприймається як приміщення просторе і стримано енергійно розгорнуте в напрямку догори. Помірно стрункий зруб стін центра вищий, ніж у бабинці. Висоту його дещо притушують шестеро вікон, розміщених по одному в кожній зовнішній грані, усі в одній горизонталі. Вони ніби перетинають світлим ореолом навпіл зруб стін. Пара маленьких зірчастих віконечок в південній і північній гранях зм’якшуює суворість форми зрубу стін і несподівано вносить лірично-лагідну нотку. В центральному зрубі стін майстер вводить різьблені ригелі при коротких гранях і розміщає їх в два яруси: над вікнами і трохи нижче верхнього вінця зрубу стін.

Велике враження справляють могутні форми зрубу першого залому центрального верху; майстер заложив його в «гостро атакуючому темпі». Залом дуже високий. Грані його засклеплені гранично стрімко; східна і західна грані заломлено під кутом в 70°[2], притому вузькі грані дуже мало звужуються догори. Залом зводився з розрахунком, щоб довжина і ширина основи восьмерика дорівнювали плану вівтаря.

Легкий мажорний, яскраво освітлений восьмерик центральної дільниці – розлогий і високий (його висота = висоті восьмерика бабинця). Вузькі грані восьмерика позначені ригелями, в ширших – прорізано четверо вікон. Зруб восьмерика має нахил всередину (особливо західна і східна грані). Восьмерик легко переливається в об’єм другого залому. Верхній залом центрального верха – високий; він має таку ж висоту, як і восьмерик, і грані його засклеплено дуже стрімко (66°). Верх центральної дільниці вищий за зруб стін (дорівнює ширині плану дільниці). Внутрішня висота центральної дільниці на половину довжини плану вівтаря переважає довжину плану будови. Це ще раз стверджує намагання майстра збудувати церкву, форми якої в стрімкому русі злітають догори.

Розміри плану вівтаря не набагато відбігають від розмірів плану бабинця, а верхи їх мало в чому відмінні. Тому вівтар допомагає скласти уявлення і про форми, які мав би бабинець без хор. Приміщення вівтаря в інтер’єрі не здається тісним. Зруб стін високий, стрункий (висота зрубу мало не вдвоє переважає довжину плану його). Три ширші грані зрубу стін прорізані вікнами; низ вівтаря добре освітлений. У вівтарі ригелів немає і об’єм зрубу стін безпосередньо переливається в об’єм першого залому. Перший залом вівтаря і високий, і стрімкий: східна грань його засклеплена під кутом 75°. Західна грань заломлена крутіше: під кутом 67°; отже, перший залом ніби намагається трохи «відсунути» верх вівтаря від центрального верху, тоді як нахил східної і західної граней першого залому у бабинці (70°–65°), навпаки, ніби хотів наблизити верх бабинця до центрального верху. Стрімкий перший залом вівтаря нижчий того ж залому бабинця. Стрункий високий восьмерик вівтаря, яскраво освітлений чотирма вікнами, має майже таку висоту, як і восьмерик бабинця (і центра), але він довший і ширший восьмерика бабинця. Високий стрункий другий залом вівтаря – такий же, як і у бабинці, – ефектно завершує об’єм вівтаря. Висота другого залому і восьмерика разом дорівнює, як і у бабинці, довжині плану. З центральною дільницею вівтар сполучає просвіт, ширший, ніж у бабинці (тут на межі цих дільниць зруб центру заплечиків не має), але значно нижчий. Над цим просвітом прорізано «голосник», нижчий і складніший контуром першого просвіта. Отже, форми вівтаря також легко і енергійно, в широкому темпі, як і  центра, розгортають об’єм дільниці.

Різдвобогородицька церква в Хмелеві збудована коштом і заходами багатого Батуринського монастиря, що мав змогу з’єднати на будову доброго народного майстра. І майстер, дійсно, виявив себе талановитим, темпераментним художником, прихильником мужніх, гостроефектних архітектурних форм.

Аналіз обмірних креслеників церкви Різдвобогородицької в Хмелеві показав: вихідний розмір при розбивці плану в натурі – ширина центральної дільниці; ¾ ширини дає повну довжину тої ж дільниці; ширина бабинця і вівтаря = ½ діагоналі чотирикутника, який вписується в восьмигранник центра. Довжина бабинця – апофема рівностороннього трикутника з стороною = ширині бабинця, а довжина вівтаря = 1/2 ширини плану центра. Західна і східна грані центральної дільниці = довжині тої ж дільниці; південна і північна грані центру, південна, північна і східна грані вівтаря = ½ діагоналі плану бабинця. Ціла довжина будови = потроєній ширині плану бабинця[4].

Висота зрубу стін бабинця = полуторній повній довжині плану дільниці. Основа шаблона-трапеції, за допомогою якого заготовлявся зруб (східна і західна грані) першого залому бабинця, – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ ширини плану дільниці, і висота = ½ довжини плану бабинця. У восьмерика бабинця довжина основи = ½ ширини плану дільниці, ширина восьмерика = ½ довжини зрубу стін центра (вгорі), висота восьмерика дорівнює половині діагоналі чотирикутника, що становить західну половину плану бабинця[5]. Шаблон-трапеція, за допомогою якого заготовлялися східна і західна грані зрубу другого залому бабинця, мав: основу – довжину восьмерика (вгорі), верхню грань = ¼ ширини восьмерика і висоту = 1/3 повної ширини плану бабинця. Висота другого залому і восьмерика разом = довжині плану бабинця. Висота верха бабинця на висоту одного вінця менша висоти зрубу стін дільниці, або = діагоналі плану дільниці.

Зруб стін центральної дільниці, його висота = ширині плану дільниці мінус товщина одного бруса[6]. Перший залом центральної дільниці заготовлявся за допомогою 2 шаблонів-трапецій. При складанні східної і західної граней використано шаблон, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхню грань (повна довжина) = довжині плану вівтаря і висота = ½ діагоналі плану бабинця. Шаблон, за допомогою якого заготовлялися південна і північна грані першого залому центрального верху, мав: основу – ширину зрубу стін дільниці (вгорі); верхня грань = довжині плану бабинця і висоту таку ж, як і у попереднього шаблона. Висота першого залому центрального верху = також довжині південної грані плану дільниці. У восьмерика довжина = довжині плану вівтаря, ширина = довжині восьмерика і висота = висоті восьмерика верха бабинця. Зруб восьмерика центрального верху має нахил всередину (особливо східна і західна грані). Довжина восьмерика на 50 см менша вгорі, ніж внизу. Висота восьмерика і першого залому разом = повній довжині зрубу стін дільниці (вгорі). Другий залом центрального верху заготовлявся за допомогою 2 шаблонів-трапецій. При складанні східної і західної граней другого залому шаблон мав: в основі довжину восьмерика (вгорі), верхню грань = 1/3 повної довжини восьмерика (вгорі), висоту = ½ ширини плану бабинця[7]; південна і північна грані другого залому складалися за допомогою шаблона, у якого основа – ширина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ ширини восьмерика (вгорі), а висота така ж, як і у попереднього шаблона. Висота центрального верху = ширині плану дільниці. Внутрішня висота центральної дільниці = подвоєній ширині зрубу стін дільниці (вгорі).

Висота зрубу стін вівтаря = висоті зрубу стін бабинця. Перший залом вівтаря (східна і західна грані) заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якого основа – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини плану вівтаря і висота = ½ довжини плану вівтаря. У вівтарного восьмерика довжина = ½ повної ширини плану дільниці, ширина = ½ довжини зрубу стін центру (вгорі) і висота = довжині восьмерика. Другий залом вівтаря (західна і східна грані) заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина восьмерика дільниці (вгорі), верхня грань = ¼ ширини восьмерика (вгорі) і висота = висоті другого залому бабинця. Висота другого залому і восьмерика вівтаря разом = повній довжині плану дільниці. Висота верха вівтаря менша висоти верху бабинця і = довжині плану центра. Внутрішня висота вівтаря на один вінець нижча за внутрішню висоту бабинця.

Віддалення від підлоги: до зірчастого віконця в центральному зрубі = довжині плану дільниці; до верхнього вікна у бабинці = довжині плану бабинця, до просвіту прямокутного вікна в зрубі стін центра = ½ висоти зрубу стін бабинця. Вікна в восьмерику центрального верха заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = довжині плану вівтаря, а центр цього вікна припадає на вершину рівностороннього трикутника, побудованого на повній довжині плану будови. Вікна в восьмерику вівтаря заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = повній довжині того ж восьмерика. Вікна в восьмерику бабинця заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = ½ повної довжини зрубу стін центральної дільниці (вгорі).

В Хмелеві взаємозв’язки довжини плану вівтаря, бабинця і центральної дільниці відповідають приписам «золотого поділу». Таку ж відповідність окремих елементів приписам «золотого поділу» ми занотували в ряді інших монументальних дерев’яних пам’яток Лівобережжя.

Але ніде ми не зустріли послідовного проведення цього припису як методу ні при побудові всіх складових частин плану, ні при заготівлі всіх компонентів (зрубів стін, восьмериків, заломів) об’ємів будови.