Театральні вистави, протягом Успенського ярмарку, йшли у нас своєю звичайною чергою: вистави були щовечора, п’єси давалися найрізноманітніші — починаючи від оригінального фарсу до перекладної драми… навіть Шекспіра! Виконанням цих п’єс публіка взагалі була задоволена. Пані: Ладіна, Федорова, Пронська та інші, пани: Львов, Максимов, Алєксєєв, Виноградов та інші збирали — більш-менш — звичайну данину оплесків. Після того, що ми говорили в нашій газеті, останнім часом про харківський театр — про нього тепер не можна сказати нічого нового…

Винні: є новини — і найцікавіші, тим більше, що вони стосуються не лише театру, а й літератури: під час Успенського ярмарку у нас грали дві нові п’єси — одну перекладну, іншу оригінальну, і обидві — праці харківців.

Перша з них: «Дружина — пані, а чоловік — слуга», водевіль в одній дії, твори Скріба, переклад С. С. К ... а. Про цікавість утримання цього водевілю говорити нема чого: він написаний Скрібом. Що ж до перекладу, він зроблено дуже спритно; куплети — річ найважча для перекладу, особливо з французької мови, так багатого на каламбури, в перекладі вийшли легкими, жвавими і дотепними.

Інша п’єса — «Ще плутанина, або Федот - та не той», водевіль в одній дії, твори А. Вельсовського. Зміст її зовсім новий; втім, на сцені вона не без цікавості та веселості.

У залі Дворянського Зборів був концерт відомої левиці Ніссен-Саломан.

На Московській вулиці, у будинку Чистякова, був (і тепер є) Кінетозографічний театр пана Кузьмінського. Подібні театри – велика рідкість навіть у столицях. Картини м. Кузьмінського жваво нагадали нам ті, котрі, років 12 чи 13 тому, показував нам Купаренка. Ми навіть чули, що театр м. Кузьмінського куплено ним у Купаренка. Багато видів, що показуються в цьому театрі — чарівні, особливо весняний ландшафт при сходженні сонця: небо, його передсвітанкові зміни, поступове освітлення предметів, рух людей і тварин, навіть самий схід сонця — все це природно! Чи бачили ви коли не будь, як на поверхні опуклого скла відбивається натуральний ландшафт: все в зменшеному вигляді і все вірно оригіналу до найдрібніших подробиць, такі багато картин в театрі пана. Кузьмінського. Довжина кожної картини – 8½ аршин, з пропорційною до цього шириною.

На Миколаївській площі, в цирку (існуючому і нині) панів Абенда і Шумана, постійно численна публіка милувалася еквілібричним мистецтвом і так званими геркулесівськими та іншими номерами самих утримувачів трупи, сміливою і граціозною кінною скачкою дівчини Анетти, Розалії і, особливо малюткою Емілії, жартами коміка Алєксандра, феєрверками та іншим. З усіх, бачених нами цирків — цирк Абенда та Шумана рішуче кращий.

У готелі «Харків» пан Каруц показував пальораму (картини із соломи) та панораму. Тут же можна було бачити і чути пана Дебрена — фокусника і черевомовця. Все це заслуговувало на похвалу багатьох.

Був у нас ще старий знайомий пан Берг зі своїм звіринцем. Відділення птахів було цього разу досить бідне; зате у відділенні звірів ми бачили, нарешті, слона, щоправда, молодого, п’яти років, але все ж таки слона, про який не один з тих, хто його бачив, мабуть, говорив своєму приятелю: «А чи бачив слона? Який собою на погляд! Я чай, подумав ти, що зустрів гору».

Якщо до цього всього, про що розповіли ми тепер нашим читачам, приєднати хор циган, оркестри кочових арфісток — Тиролек і ще якихось музикантів, які співали і грали в найкращих наших готелях: Харкові Відні, Петербурзі, Новому Світі, то вийде повний підсумок тих громадських задоволень, яким насолоджувались Харківці на протязі Успенського ярмарку 1852 року.