Кобелякский уезд

Белики

Церква Покрови 1781 р.[1]

Ошатний п’ятиверхий Покровський собор містечка Біликів – визначна пам’ятка народного монументального дерев’яного українського будівництва.

За планом належить до типу хрещатих, у яких центр – восьмигранник, до якого прирубано чотири менші шестигранні рукави. Стрункі зруби стін рукавів в інтер’єрі завершуються кожен стрімко засклепленими гранями залому. Зовні залом перекриває стрункий стіжковий дах. Завершують кожен рукав глухий невисокий ліхтар та шоломоподібна главка (може, дещо заважкі масою).

Зруб стін центральної дільниці – такої ж висоти, як і зруби стін рукавів. Стрімким першим заломом об’єм дільниці переходить у стримано стрункий і просторий світловий восьмерик. Площа плану восьмерика більша поземного плану рукава, а верх восьмерика лежить (приблизно) на рівні верхніх точок шоломів рукавів. Другий залом центрального верха в інтер’єрі засклеплений крутіше, ніж перший, і в зеніті він перекритий плоским плафоном. Зовні перший залом центра покрито стіжковим дахом, тоді як дах, що перекриває другий залом, – «підперезаний», має опуклий, з перехватом, хвилястий в розрізі контур. Завершує центральну дільницю глухий ліхтар з шоломоподібною главкою. Ліхтар і главка центрального верху витримані в тих же пропорціях, що і у рукавів, але вони відповідно масивніші.

Маси корпуса гранчастих зрубів стін вагомі і в той же час стрункі, верхи ж виразно підкреслюють поривання догори. У рукавів верхи легші, стрімкіші. Верх центральної дільниці – вагоміший, і рух в ньому розвивається стриманіше; витонченими форми центрального верху назвати не можна.

Багато ошатності будівлі надають вікна. Їх багато, вони різної форми (може, подекуди немасштабні – завеликі). Чільні грані рукавів вгорі прорізують великі хрещаті вікна (5 кругів, вписаних в 5 квадратів); під ними – вузькі високі (5 на 2 шибки) вікна. Причілкові грані рукавів вгорі прорізані квадратовими вікнами (в квадрат вписано хрест), а під ними – потрійні, у яких середнє полотнище вище (6 на 2 шибки) за бокові (5 на 2 шибки). Зовнішні грані центрального зрубу також прорізані вікнами, розміщеними в два яруси: вгорі – квадратові, під ними – високі вузькі. Чотири потрійні вікна освітлюють також восьмерик центрального верху. В інтер’єрі верхи граней зрубу стін центральної дільниці розташовані по сторонах світу, пов’язані ригелями. Суцільний пояс ригелів зміцнює також верх восьмерика. Ригелі – профільовані бруски, помережані делікатною різьбою. Широкі й високі просвіти з центра до рукавів вгорі заокруглені

С. А. Таранушенко

[1] П. Мартинович та В. Горленко. Церкви старинной постройки Полтавской епархии. Полтава. 1888 р., пишуть: збудована коштом білицького сотника Петра Тройницького та нефорощанського сотника Каленика Прокоф’єва. Зовнішній вигляд її опублікував Г. Павлуцький в II томі «Трудов XIV съезда». Москва. 1911. Табл. X. Ми мали змогу користатись також фотографією Г. Павлуцького внутрішнього вигляду центрального верха.