Церква Юрія 1778 р.

Обмір і фото 1929 р.

В церковному «Літописі» вміщено такі відомості: «Церква Юрія збудована 1778 року. 1807 року під неї підвели цегляний підмурок, покрили «главы и купола» залізом. В 1850 році всередині вифарбували білою фарбою. В 1875 році зробили три притвори і західний сполучили з дзвіницею. В 1886 році зробили хори.

Збудовано церкву з дубових пластин. Техніка обробки дерева надзвичайно висока. Цим вона нагадує церкву в Пустовійтівці, яку у своєму рідному селі збудував П. Калнишевський, останній кошовий Запоріжжя. Бездоганно припасовано брус до бруса. Внутрішня поверхня зрубу ідеально рівна. Саме таку роботу старі «інтерцизи» і називали «самим чистим і гладким майстерством».

Артюхівська церква не вражає грандіозністю архітектонічного розмаху, вагомістю, монументальністю мас, динамікою форм, напруженим пориванням їх догори. Ні, вона приваблює теплою інтимністю, делікатною граціозністю, рафінованою завершеністю і тонкою вишуканістю прозоро гармонійних пропорцій. Майстер закоханий в мальовничу трактовку архітектурних форм. В них виразно відчувається мелодійність ритмічного рисунку.

Церква невелика за розмірами, але її зовнішній вигляд з будь-якої точки справляє враження стрункої. І скільки б ми не міняли точок погляду, щоразу спостерігаємо все нові варіанти співвідношень мас, все інший контурний візерунок.

Зруби стін невисокі (8,5 м), і все ж вони ефектно виконують свою основну функцію – надають зовнішньому вигляду церкви характеру монументальної будови. Завдання виявити і підкреслити елементи висотності майстер цілковито доручає зрубам стін. Верхи церви несуть інше навантаження, виконують друге завдання – вони своїми вибагливо хвилястими контурами, світлотіневою грою примхливо сполучених граней дахів втілюють, головним чином, живописну характеристику архітектурних форм.

Майстер дбає також і про те, щоб уникнути одноманітності: в трьох зрубах стін він сполучає три відмінні форми призм: чотиригранну, шестигранну і восьмигранну. Гладь зрубів стін майстер пожвавлює вікнами, прорізаними в кожній зовнішній грані і не точно посередині висоти її, а піднявши трохи в верхню половину. Кожна грань зрубу стін і всередині, і зовні чітко виявляє звуження догори. На час наших обмірів церква збереглася.

В інтер’єрі первісні форми будівлі збереглися цілком, за виключенням дуже незначних деталей.

Зруб стін бабинця всередині – квадратова призма з чітко виявленим звуженням граней догори. В західній грані під час прибудови притвора вирізано широкий (коло 4 м) просвіт висотою в 3 м. Дах притвора закрив в західній грані вікно, його довелося зашити. Зруб стін високий, стрункий. Зверху зрубу стін по чотирьох кутах положено чотири різьблені ригелі, якими, власне, і починається зруб вузьких граней залому. Пазухи за ригелями зашито дошками у вигля­ді похилого клина. Грані залому мають нахил в 60°-61°. Вони переходять у чітко окреслений в плані височенький глухий ліхтарик з різко звуженими догори гранями. Нижня половина зрубу в 1886 р. була відділена від верхньої помостом хор[1].

Зруб стін центральної дільниці має висоту таку ж, як і бабинець (та вівтар), але площа його значно більша, тому сам зруб виглядає більш солідним і менш струнким, ніж зруб стін у бабинці чи вівтарі. В південній та північній гранях в 1875 р. прорізано проходи в прибудовані притвори. План центральної дільниці – витягнутий в напрямку південь–північ прямокутник з відсіченими зовнішніми кутами. На межі з вівтарем зруб центра заплечиків не має, а від бабинця він відділений доволі широкими заплечиками, показуючи цим деяку ізольованість простору центральної дільниці і підкреслюючи значимість її. Просвіт до бабинця – високий, складається він з двох частин. Нижня частина має форму прямокутника, над ним – стяжка в дві пластини, а над нею – верхня частина просвіту вибагливого профілю. Внизу верхньої долі просвіту – ажурна перегородка. Вгорі зрубу стін при вузьких гранях заложено чотири різьблені ригелі.

Перший залом центральної дільниці виглядає струнким і високим. Східна й західна грані його заломлені під кутом 60°–61°, а південна й північна під кутом 53°–55° з таким розрахунком, щоб довжина восьмерика дорівнювала половині довжини плану дільниці, а ширина – половині ширини зрубу вгорі. Хоч висота восьмерика становить лише 2/3 його довжини, в інтер’єрі в перспективі він виглядає легким і струнким. Грані другого залому заломлено трохи крутіше, ніж у першого (61°–55°); він має дещо банястий вигляд. Завершує зараз центральну дільницю плафон, що прикриває верхній залом; він з’явився лише в 1875 р., закривши собою ліхтарик в пропорціях, подібний до ліхтарів бабинця й вівтаря[2]. Центральна дільниця всередині виглядає дуже імпозантною і водночас доволі стрункою, хоч навіть з ліхтарем фактична висота її сягає лише 17 м. Центр щедро і рівномірно освітлений.

Структура вівтаря – аналогічна до побудови бабинця, але завдяки гранчастості плану (шестигранник) зруб стін вівтаря виглядає вищим, ніж у бабинці, і стрункішим. При вузьких гранях зруб стін вгорі зарубано довші, а в західних кутах коротші різьблені ригелі. Залом вівтаря трохи крутіший, ніж у бабинці (57°), і трохи нижчий; його висота дорівнює висоті першого залому центральної дільниці. Завершується вівтар глухим височеньким ліхтарем.

При розгляді інших пам’яток XVIII ст. ми не раз спостерігали, як талановиті народні майстри, зберігаючи непорушно основні, традиційні властивості, створені протягом довгих років колективною працею будівників, уміли разом з тим відбити в своїх будовах характерні риси сучасних їм, «модних» європейських стилів. До таких належить і майстер Артюхівської церкви, який з таким неперевершеним тактом відбив в своїй будові характер стилю рококо, його дух; розуміється, не в французькій редакції і навіть не в петербурзькій, а в специфічній суто українській транскрипції.

Аналіз обмірних креслеників церкви Юрія в с. Артюхівці показав: вихідний розмір в побудові плану – ширина центральної дільниці; довжина плану тої ж дільниці – апофема рівностороннього трикутника, у якого сторона = ширині плану центральної дільниці. Бабинець в плані – квадрат; його сторона = ½ ширини плану центральної дільниці. Вівтар в плані – шестигранник; його довжина = ширині, і дорівнюють вони обидві довжині бабинця.

План будови вписується в прямокутник з відношенням боків 2 : 1; повна довжина будови дорівнює подвоєній ширині плану центральної дільниці.

Східна й західна грані восьмигранника центра = діагоналі плану бабинця, а південна й північна = ¼ довжини плану будови. Південна й північна грані вівтаря = ½ довжини плану центра, а східна = ½ діагоналі південної половини плану вівтаря. Зруби стін усіх трьох дільниць мають одну висоту, вона = повній ширині плану центральної дільниці.

Перший залом центрального верху складався за допомогою 2 шаблонів-трапецій. Східна і західна грані заготовлялися за допомогою шаблона, у якого основа – довжина зрубу стін (вгорі), верхня грань = ½ повної довжини плану дільниці і висота = ½ діагоналі південної половини плану бабинця. Південна і північна грані стін дільниці (вгорі), верхня грань = ½ ширини плану центра, а висота така ж, як і у попереднього шаблона. Отже, висота першого залому = ½ діагоналі чотирикутника, що становить південну половину плану бабинця, а висота першого залому і зрубу стін разом = сумі довжини плану центра і бабинця. У восьмерика довжина = ½ довжини, ширина = ½ ширини плану дільниці; висота ж восьмерика = висоті першого залому. Висота восьмерика і першого залома разом = діагоналі південної половини плану бабинця.

Другий залом заготовлявся за допомогою також 2 шаблонів-трапецій. Західна і східна грані зрубу складалися за допомогою шаблона, у якого основа – довжина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ повної довжини восьмерика і висота = ½ основи. Південна і північна грані складалися за допомогою шаблона, у якого основа – ширина восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ повної ширини восьмерика, а висота така ж, як і у попереднього шаблона. Висота другого залома = ½ довжини плану дільниці. Внутрішня висота верха центральної дільниці з ліхтарем дорівнювала повній ширині плану дільниці, або = діагоналі чотирикутника, що становить половину чотиригранника, в який вписується план цілої будови.

Залом бабинця – вищий і стрімкіший першого залома центрального верху. заготовлявся він за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – довжина зруба стін дільниці (вгорі), верхня грань = 1/6 основи і висота = 1/3 висоти зрубу стін. Висота залому і зрубу стін разом = сумі довжини плану бабинця і центральної дільниці. Висота ліхтаря і залому разом (висота верха бабинця) = довжині зрубу стін дільниці (вгорі).

Залом вівтаря – нижчий залому бабинця і дорівнює висоті першого залома центрального верху. Заготовлявся зруб залома вівтаря з допомогою шаблона-трапеції; основа її – довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань = довжині верхньої грані другого залома центрального верху, і висота = висоті першого залому центральної дільниці. Висота ліхтаря і залома разом (висота верха) = ½ ширини зрубу стін центральної дільниці.

Низ просвіту вікон в зрубах стін починається на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця, а верх просвіту тих же вікон лежить на висоті = діагоналі плану того ж бабинця. Висота просвіту вікон = 1/3 довжини плану бабинця; ширина вікна = ½ його висоти. Просвіт вікна у восьмерику починається над основою першого залому на висоті, що дорівнює ½ довжини зрубу стін центральної дільниці (вгорі).