У селі Гуменник Радомисльського повіту, проживає селянин Тимофій Маруся, що належить до маєтку тамтешнього повітового ватажка дворянства Богдановича. Він обдарований від природи скороходством, і до 40 років свого життя бігав 10 і більше верст на годину, ніколи не відчуваючи втоми. Якось Маруся був посланий з листом за 200 верст, і повернувся додому рівно о треті дні, несучи на спині мірку ячменю і десять шматків житнього хліба, якими його забезпечили під час отримання відповіді. Інший раз посланий був за 60 верст з листом, о 7 годині ранку, і повернувся того ж дня ввечері, о 7 годині. Втретє послано було відвести собаку за 60 верст; собака, пробігши двадцять верст, втомився і ліг; тоді Маруся взяв її на руки і приніс у призначене місце, а ввечері був уже вдома. Більшу відстань скороход проходить влітку і в хорошу погоду, але і взимку він зволікає кількома годинами. Тепер Марусі понад 50 років; але коли посилають його з Гуменника у м. Радомисль, віддаленому за 25 верст, о 7 годині ранку, він повертається о 12-й годині, опівдні. Якщо Марусі скажуть: «Швидше!» тоді навряд чи можна наздогнати його і на верховому коні, звичайно, на великій відстані. Плату за ходьбу скороход бере незначну: злот і хліба на дорогу. Ніколи не бачили його дорогою, щоб він колись присів відпочити, або просив себе підвезти, хоча дехто в повіті навмисне його перевіряли з цікавості. Їсть він на бігу, хіба зупиниться напитися води біля річки, чи струмка. Маруся взимку та влітку ходить босий, навіть якби був і мороз. Біжить боком, підскакуючи, наче для легкості одним плечем розтинає повітря, а чоботи несе в руках. Щоб побачити, як скороход скаче, для цього треба десь сховатися, а то, якщо він побачить, то відразу піде тільки швидким кроком, побоюючись, як він говорити, щоб злі очі не «наврочили його». Зросту Маруся середнього, білявий, худорлявий, ноги має тонкі і житлові. Поміщиком, на повагу його скороходства, на панщину не береться. Маруся не любить займатися чоловічими роботами. Він чудово пряде, любить готувати страви, пече хліб, миє білизну. Тепер він вдів, має дорослих дочок, які стільки ж незграбні та неповороткі, скільки батько спритний і легкий.