ЧЕРВОНА ГОРА (колишня Попова Гора) на Стародубівщині,

тепер Брянської області (РФ).

Троєцька церква побудована 1757 р.

Село з початку XVIII ст. належало Києво-Печерській лаврі. За списом Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 років в селі була одна дерев’яна Троїцька церква. Отже, збудована вона була 1757 р., і будував її певно (як і в Пакулі) один з лаврських майстрів[1].

 План складається, як і в церкві Юрія в Горобові, з близького до квадрата чотирикутника-бабинця, майже вчетверо більшого за бабинець, теж близького до квадрата чотиригранника – центральної дільниці та шестигранного вівтаря, розміром близького до бабинця.

Зруби стін усіх дільниць одної висоти. Напружено тягнуті догори грані їх виявляють помітний нахил всередину. У вівтаря висота зрубу стін вдвоє більша сторони квадрата, в який вписано план його. Висота верха вівтаря (і бабинця також) на вигляд приблизно дорівнює висоті зрубу стін. А верх центральної дільниці помітно вищий за зруб стін. Всі архітектурні форми будови визначаються надзвичайною легкістю. Струнка будова кожною часточкою своєю виявляє пристрасне поривання догори, остаточну перемогу над інертністю матеріалу, повну дематеріалізацію його вагомості.

Скомпоновано будову так: зруб стін переводить об’єм в ставний, спокійних пропорцій восьмерик. Цей восьмерик становить вузол композиції цілої будови. Площа плану восьмерика дорівнює приблизно площі плану бабинця. Висоту восьмерик має таку, що він справляє враження упевненої стабільності його форми. Другий залом стрімкіший за перший, і перекривають його не плоскі грані намета, а дах легкохвилястого профілю. Над ним підноситься помірно зменшений площею і стрункіший за перший другий світловий восьмерик. Високий, стрімкий з перехватом дах над третім заломом енергійно розвиває наростання руху мас в напрямку догори. Над ним підноситься глухий, уже спокійних пропорцій ліхтар. Над ліхтарем височить гостро заломлений дашок, і вже його завершує маленька шоломоподібна главка.

Верх вівтаря (і бабинця) скомпоновано інакше. Восьмерик його стрункіший за восьмерик центра, але площа восьмерика вівтаря відносно до площі плану зрубу стін більша. Над дахом, що перекриває другий залом вівтаря, підноситься глухий ліхтар; його площа дорівнює приблизно ½ площі восьмерика, а висоту він має майже таку саму, як і восьмерик. Форма завершення вівтаря відмінна від завершення центрального верху.

Церква в Червоній Горі має характерну особливість. Поруч з південною і північною гранями зрубу стін вівтаря, на віддаленні, що дорівнює половині ширини вівтаря, стоять дві башточки, сполучені з головним вівтарем невисокими присінками. Кожна башточка складається з восьмигранного зрубика стін висотою в половину висоти зрубу стін вівтаря і верху. Над заломом – глухий ліхтар. Вище – ще один залом. На ньому – другий низенький глухий ліхтарик. Завершує башточку главка. Загальна висота башточки (зовні) дорівнює висоті вівтаря на початку восьмерика. Ці башточки – Трьохсвятський та Миколаївський приділи, добудовані пізніш, коли був розширений і головний корпус[2]. З боку ж композиції архітектурних мас башточки чудово виконували роль флангових елементів, що надавали стабільності вигляду будови, особливо зі сходу.

Звертає на себе увагу і те, що принцип компоновки мас будови, пропорції церкви в Червоній Горі перекликаються з пам’ятками майстрів «лиманської» школи (Черкаський Бишкин та ін.