Михайлівська церква. Рік побудови невідомий.

В XVII в. село належало Адамові Киселю. Церковний дзвін з датою «1685» свідчить, що церква в селі з’явилася вже в XVII в.

Церква репарувалася. На верхній частині зрубу стін центральної дільниці помітно, що раніш дахи рукавів були стрімкіші і вищі; їх гребні доходили до карниза центрального зрубу. Які ще зміни внесла репарація в первісний вигляд будови – невідомо. У сучасного важкуватого за пропорціями восьмерика довжина й ширина дорівнюють тим же розмірам плану центрального зрубу. Кожну грань восьмерика прорізують великі вікна. Перекрито восьмерик банястої форми дахом; завершує центральну дільницю глухий циліндричний ліхтар. Такі ліхтарі характерні для пам’яток класицистичної доби, але ромбовидної форми вікна, ввігнуту форму даху бані в нижній частині її зустрінемо у більш ранніх пам’ятках: середини і навіть кінця першої половини XVIII в. (порівн. церкву в Свіржі). Отже, збудовано церкву десь біля середини XVIII.

Майстер, що репарував церкву, стежив за «модою» і використав деякі формальні елементи, що відбивали в архітектурні місцеве «рококо» і класицистичний стиль. Але майстер, що будував церкву, непорушно витримав головні принципи народного монументалізму: план церкви, як і в Покровській церкві в Антонівці, – хрещатий з невиділеним центром (у нього довжина більша ширини). Шестигранники південного і північного рукавів вужчі за бабинець і вівтар. Міжрукав’я заповнюють невисокі освітлені комірки.

Зруби стін рукавів – стрункі за пропорціями. Ще більш тягнутий догори чотиригранник центрального зрубу. Висота цілої центральної дільниці значно переважає не лише ширину, але й довжині плану церкви. Проте вагомість об’єму восьмерика значною мірою «гасить» устремління нижньої частини будови. Це вказує на те, що під час репарації верх церкви, з восьмерика починаючи, набув елементів класицистичного стилю.

С. А. Таранушенко