Бесейна № 13 будинок професора Івана Садовського

Невеликий особняк на сучасній вулиці імені Ярослава Мудрого (у минулому Басейна) під № 13, не дивлячись на перебудову в недавні часи, зберіг у собі риси, які були закладені його першим власником і будівельником, одним із засновників ветеринарної справи у дореволюційній Росії Іваном Михайловичем Садовським.

Землі на  колишній Басейній вулиці належали у 1880-х роках кільком великим землевласникам, зокрема дочці надвірного радника Варварі Петрівні Львовій. Коли Басейна повністю сформувалася і з'єднала Сумську і Німецьку (нинішню Пушкінську) вулиці, землевласники стали продавати дворові місця під забудову. Одну з таких ділянок, що отримала № 13, у січні 1897 року купила дружина колезького реєстратора Федора Опанасовича Поташникова Варвара Василівна за 3000 рублів сріблом. Вона з вельми великою родиною проживала на сусідній Ветеринарній вулиці у будинку № 22 і планувала побудувати власний будинок на Басейній. Але, мабуть, сімейні обставини змінилися і їй довелося відмовитися від своїх планів.

Дворове місце було маломірним, особливо не розгуляєшся, але саме таке і потрібне було для сім'ї професора Харківського ветеринарного інституту статського радника Івана Михайловича Садовського, який проживав на квартирі у будинку Толочинова на Сумській вулиці. 23 травня 1897 року він купив пустопорожню ділянку землі на Басейній вулиці у Поташникової за ті ж 3000 рублів сріблом.

Іван Михайлович Садовський народився у селі Степанівка Сумського повіту в 1855 році, закінчив у 1879 році Харківський ветеринарний інститут, у 1890 році став його професором. У 1904-1907 роках був директором Варшавського ветеринарного інституту, а потім завідувачем ветеринарно-бактеріологічної лабораторії міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Садовський одним з перших виготовив і застосував вакцину проти сибірської виразки.

Незважаючи на те, що тільки у 1898 році Садовський був введений в офіційне володіння ділянкою, вже влітку 1897 року розпочав будівництво власного будинку. Вийшов милий особнячок для однієї сім'ї – кам'яний одноповерховий будинок з мезоніном і підвалом, критий залізом, на вісім кімнат, з передпокоєм, двома коридорами і кухнею. Підлоги у будинку були звичайнісінькі – соснові, втім, як і вся столярна робота. У будинку була найсучасніша ванна і ватерклозет, центральне водопостачання, каналізація і електрика, а ось опалення складалося з трьох голландських печей, а на кухні була влаштована лише російська піч. До будинку примикала тераса, навколо якої дружина професора влаштувала квітники. Будівля служб, коротко кажучи, сарай, теж був кам'яним, критий залізом.

Витрати з утримання будинку Садовського забирали 100 рублів річного податку і ще 300 рублів на утримання будинку. Ймовірна прибутковість становила 1400 рублів в рік, проте спочатку там проживала сім'я Садовського і тільки в 1904 році його здали у найм.Витрати з будівництва свого особняка Іван Михайлович Садовський сам потягнути не міг, він позичав гроші, тому вже у 1898 році взяв позику в Харківському земельному банку 8000 рублів сріблом. А в наступному 1899 році і зовсім заклав будівлю банку під 30000 рублів. Це і була, очевидно, повна вартість будівництва будівлі.

29 червня 1911 року професор, дійсний статський радник Іван Михайлович Садовський помер у Петербурзі, де і був похований. Домоволодіння на Басейній, 13 перейшло у спадок його дружині Марії Опанасівні. У 1920 році його націоналізували більшовики.