Троїцька церква 1768 р.

Різьблений на одвірках вхідних дверей напис свідчить, що «храм сей во имя… Тройцы… заложен… в селе Левченках коштом и старанием священника Феодора Андреева, абшетованого сотника Євстафія Ивановича Можневского, ктитора Якова Корнеенка и всех того села прихожан… 1768 года іюля 8 дня».

В липні 1929 р. церква була нами обслідувана, заміряна і зафотографована. Обмірні кресленики її загинули; фото й замітки про неї зберіглися; на їх основі написано цей нарис.

Будова збереглася в чудовому стані. Добірний матеріал (дуб), бездоганна техніка первинної обробки дерева, виготовлення вінців, припасування їх один до одного, майстерність рубки замків і, нарешті, пильний догляд за станом пам’ятки та своєчасні ремонти – все це сприяло тому, що пам’ятка дійшла до нас в чудовому стані.

Левченківська церква за прикметами окремих композиційних засобів, а також високої техніки має спільність з Пустовійтівською, а почасти і з Артюхівською церквами, хоч художня вартість Шевченківської і не дорівнює Пустовітівській.

Первісний вигляд пам’ятки зовні порушують прибудовані уже в XIX ст. притвори з півдня, півночі і заходу паламарка та ризниця. Різкий дисонанс вносить і пізнєампірова дзвіниця, сполучена колонним портиком з західним притвором.

Левченківська церква тризрубна. План її складається з двох шестигранників (вівтар та бабинець) і восьмигранного центру. Висота зрубів стін виразно переважає висоту верхів. Як і в Пустовійтівці, в Левченках середній зруб стін значно вищий східного і західного: він досягає основи восьмериків вівтаря і бабинця. Зруби Левченківської церкви високі, стрункі; грані їх помітно звужуються догори, чим збільшують ілюзійну їх висоту.

Зовні перші заломи бабинця і вівтаря помірної висоти. Плоскі грані їх заломлено не однаково: у вівтаря залом стрімкіший і вищий, ніж у бабинці; ще нижчий і значно крутіший залом центру. Звертають на себе увагу восьмерики. Маси восьмериків вівтаря й бабинця – затяжні в пропорціях до зрубів стін, особливо вівтаря; розміри восьмериків різні. Більш пропорційним виглядає зовні восьмерик бабинця. Восьмерик вівтаря занадто довгий і широкий; він також вищий, ніж восьмерик бабинця. Восьмерик центру найвищий, а довжина його така ж, або навіть незначно менша, ніж у вівтарного верха. Його розміри і пропорційне співвідношення до зрубу стін гармонійніше, ніж у сусідніх верхів. Другі заломи – їх хвилясті дахи виглядають надто низькими, присадкуватими, знову таки особливо у вівтарі та бабинці. Вони різко звужують об’єми верхів, переводять у глухі ліхтарі, також відмінні у кожного верха. Ліхтар вівтаря здається надто масивним. Можливо, що зазначені нами недоліки з’явилися після ремонтів, коли первісне покриття ґонтою заміняли на залізо. Спочатку церква, безперечно, була крита ґонтою, бо Пустовійтівська церква, яку будував кошовий Запоріжжя Капниш, спочатку була вкрита ґонтою. На стиках зрубів збереглися частки дерев’яних довбаних водозливних риштаків.

Всередині Левченківська церква ще більше примушує згадувати Пустовійтівську, зокрема чистотою роботи. Первісні форми тут залишилися цілком непорушеними.

Зруб стін бабинця всередині – високий, стрункий, грані помітно звужуються догори. В західній грані спочатку було вікно в квадратових лутках. Просвіт його мав форму рівнораменного хреста з закругленими кінцями, в який вписано квадрат. Зверху зруб стін бабинця зміцнюють чотири ригелі. Два ригелі при східній грані – коротенькі, ними починаються вузькі грані першого залому. Пазухи за ними зашито дощатими клинами. Два другі ригелі – при вузьких гранях. Ригелі підкреслюють межу між зрубами стін з одного боку і залому з другого. Перший залом бабинця короткий і помірковано стрімкий. Восьмерик, видовжений в напрямі схід–захід, виглядає легким, помірної висоти. В ньому троє вікон; в грані, суміжній з центром, вікна немає. Другий залом, теж стриманої стрункості, різко звужує об’єм верху і переходить у глухий ліхтар. З центром бабинець сполучає просвіт, контур якого має споріднення з формою просвіту в Артюхівській церкві.

Для центральної дільниці характерне намагання майстра вразити ефектом висоти. Дільниця не тільки висока, струнка, але форми її насичені динамікою поривання догори. Стіни зрубу виразно звужуються догори. Верхні вінці зрубу стін зв’язано чотирма ригелями, а приблизно на метр нижче заложено чотири другі, трохи довші і міцніші ригелі. Лицева сторона ригелів профільована, але без різьблених оздоб.

В кожній зовнішній грані стін центру прорізано по вікну; вікна вузьких граней прорізано вище, а в південній і північній гранях нижче, на рівні вікон вівтаря й бабинця (тепер, після прибудови приділів їх зашито). Перший залом центру помірної висоти, крутіший, ніж у бабинці, але грані його довші (він складається з 8 пластин, тоді як у бабинці їх 6). Залом посередині висоти ніби злегка провисає. Він різко зменшує простір верху і переходить у височенький стрункий восьмерик. Восьмерик бабинця виразно витягнутий по осі схід–захід, а в центрі восьмерик значно менше підкреслено, але все ж видовжено в напрямку північ–південь. Другий залом центру на вигляд мало чим вищий відповідного залому бабинця. Контури граней другого залому центру створюють більш «живописний» візерунок, ніж грані бабинця. Завершує дільницю глухий ліхтарик.

Вівтар на вигляд повторює форми й розміри бабинця, наскільки точно, без креслеників сказать неможливо.