Успенська церква 1766 р.

Вперше про Успенську церкву в Переяславі згадує літопис під 1098 р., коли Володимир Мономах збудував її на княжому своєму дворі. Згодом вона була зруйнована; ніякого уявлення про неї ми не маємо.

В 1585 р. Переяслав перейшов у володіння князя Василя Костянтиновича Острозького. Тоді у верхньому городі був збудований замок, а в ньому нова дерев’яна соборна Успенська церква. В цьому соборі Богдан Хмельницький у 1654 р. присягав на вірність Росії. Про її вигляд ми теж нічого не знаємо.

Третя Успенська церква була збудована в середині XVII ст. Про неї відомості залишив сирієць архідиякон Павло Алеппський. В липні 1655 р. він відвідав Переяслав. В своєму описі подорожі він записав: «Повели нас у велику нову церкву, збудовану з дерева на честь Успіння. Вона ще не закінчена, але вже вражає своєю вибагливою формою, висотою, симетрією, своїми 5 верхами. Вона хрещата, себто складається з чотирьох великих арок на чотирьох своїх боках; на кожній арці ще дві менші і дуже красиві арки з боків, так що всіх їх дванадцять. Церква має подвійні хори: одні звичайні над західним входом для півчих, вище ж їх – другі хори, які обходять навколо великий верх. Вони чарують очі глядача. Зовні церква отинькована, з виведеними навколо смугами й дугами. Велика галерея з точеними перилами обходить всі 8 углів церкви. Будова ця нова і ще не закінчена. Всередині стоять пристрої, за допомогою яких підіймають вгору на кодолах матер’яли»[1].

Цей опис П. Алеппського має велику цінність. Він стверджує той факт, що в середині XVII в. на Лівобережжі будувалися високі, імпозантні, п’ятиверхі, хрещаті церкви, що складалися в плані з чотирьох чотиригранних рукавів (8 углів) з опасанням і поліхромією зовнішнього вигляду та подвійними хорами всередині. Опис цей дає також цікаву вказівку на одну характерну рису внутрішнього оформлення центральної дільниці церкви (вона особливо вразила Алеппського). Переклад тексту цього місця опису Алеппського містить не дуже виразну розповідь про «чотири арки, а над ними ще дві менші і дуже красиві арки». Це місце опису Алеппського розповідає про те, що в інтер’єрі зруб центральної дільниці відкривався до вівтаря, бабинця, південного і північного рукавів внизу чотирма великими просвітами («арками»). Над кожним з цих більших просвітів було прорізано одна над одною по дві менші «дуже красиві арки». Таким чином, їх, дійсно, виходило 12.

Церкви з такими потрійними «арками» будували, як показали наші досліди на Лівобережжі, не лише у XVII, але й у XVIII в. В церквах: Тройці в Черкаському Бишкині 1751 р., Різдва в Береці 1787 р., Михайла в Лимані 1798 р. та ін. центральний зруб стін, як і в Успенській церві у Переяславі, XVII в. відкривався до рукавів внизу великими просвітами, а над ними було прорізано ще по два (іноді по одному: в Петропавлівській церкві в Гадячі) менші просвіти-«арки» з вибагливо вишуканими («дуже красивими») контурами. Такі ж три- або двоярусні просвіти з центра до рукавів занотували ми в ряді і триверхих церков: Юрія в Артюхівці, Різдва Богородиці в Миколаївці та інших[2].

Звернув увагу П. Алеппський також на хори Успенської Переяславської церкви, що обходили в інтер’єрі навколо восьмерик центрального верху. Такі хори зустрічаються дуже рідко. П. Жолтовському пощастило занотувати їх в таких церквах XVIII ст.: в с. Тростянці (біля Степані на Волині) та в с. Лінькові біля Новгорода-Сіверського.

Описана П. Алеппським нова, ще не закінчена Успенська церква в Переяславі після закінчення, очевидно, заступила стару, збудовану ще в 1586 р.

Про подальшу історію Успенської церкви в Переяславі оповідає М. Арандаренко в своїх «Записках о Полтавской губернии, составленных в 1846 г.». Цю історію Арандаренко склав, як він зазначає, використавши церковні документи. «Успенская церковь, – пише він, –  по принесении народной присяги спустя несколько лет потерпела от пожара. Бывший после сего в Переяславе стрелецкий голова и окольничий царя Алексея Михайловича Федор Иртищев с помощью переяславских граждан возобновил этот храм; но в 1760[3] году пожар снова разрушил это огромное здание. После чего возобновлена Успенская церковь в меньшем размере… о 7 куполах[4]. В 1789 г. она была исправлена и окрашена, а в 1820 г. при починке здания вместо 7 куполов устроен один».

Наприкінці першої половини XIX в. Успенська церква, за свідченням Арандаренка, виглядала так: «расположенная крестообразно, с одним куполом. Главный или передний фас здания возвышается фронтоном в стиле западной церкви прорезаным окнами в крестообразном же расположении»[5].

Про вигляд Успенської церкви з одним уже верхом згадує і Т. Шевченко, що відвідав Переяслав в 1845 р. Тоді ж він зробив рисунки Михайлівської церкви, Вознесенського монастиря та Покровського собору. Свої спогади про Переяслав Т. Шевченко пізніше вмістив в повісті «Близнецы», написаній в 1856 р. В пам’яті Шевченка Успенська церква збереглась як «темная деревянная башня с плоской осьмиугольной крышей, (що) полуотделяется от серенького фона. Это Успенская церковь»[6]. Занотував він і те, що при ремонті економії ради з 6 (помилка: з 7.) верхів 5 (помилка: 6 ) знищили.

В останні десятиліття XIX в. дерев’яну Успенську церкву в Переяславі розібрали і замість неї збудували нову, муровану.

Перед зруйнуванням архітектор Павлинов обміряв стару Успенську церкву і на кресленику зафіксував вигляд її в натурі та свій проект реконструкції[7]. Найціннішою частиною кресленика Павлинова є план Успенської церкви, що зберіг вигляд 1766 р. Поперечний розріз (на жаль, лише з виглядом на схід; подовжнього розрізу зовсім немає) дає вигляд церкви після ремонту 1789 р. та «починки» 1820 р.

План Успенської церкви, як показує кресленик, був хрещатий, з невиділеним в плані квадратовим зрубом центральної дільниці. Три рукави плану – шестигранники, західний же рукав (бабинець) – квадрат. До західних кутів бабинця прирубано два квадратові в плані слупи. В південному слупі містяться сходи на хори. Комірки, що заповнюють зовнішні міжрукав’я, в плані п’ятикутники (квадрати з відсіченими зовнішніми кутами).

Вихідний розмір в побудові плану – сторона центрального квадрату; довжина бабинця і вівтаря та ширина південного й північного рукавів – апофема трикутника з стороною = ширині центральної дільниці. У між рукавних комірок довжина = ширині і дорівнює ½ ширини центральної дільниці. Довжина слупів разом з бабинцем дорівнює діагоналі центру. Східна грань вівтаря та відповідні грані південного і північного рукавів дорівнюють ½ ширини центру, а південна й північна грані вівтаря та відповідні грані південного й північного рукавів = ½ діагоналі центру. Південна і східна грані південно-східної комірки та відповідні грані останніх комірок дорівнюють ½ віддалення між серединою східної та серединою південної грані центру. Ширина обох слупів і бабинця, разом взятих, дорівнює діагоналі центру.

Висота зрубів стін усіх дільниць дорівнює полуторній ширині плану центру. Висота тих же зрубів до початку переходу їх в восьмигранники дорівнює діагоналі плану бабинця. Висота восьмерика центральної дільниці = діагоналі чотирикутника, що становить ½ плану центру, а висота восьмерика й зрубу стін разом дорівнює подвоєній діагоналі плану центру. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини плану вівтаря центру бабинця і слупів, взятих разом. Внутрішня висота рукавів дорівнює довжині плану центру і бабинця, взятих разом.

План Успенської Переяславської церкви має багато спільного з планом Вознесенської церкви в Березні, збудованій в 1759–1761 рр. Отже, обидві будувалися майже одночасно. Над слупами Успенської церкви було 2 верхи та над 5 дільницями плану ще 5 верхів, а разом – 7; стільки ж їх було і у Вознесенській церкві в Березні. З заходу між слупами в обох пам’ятках – фронтони та хрещаті вікна. В інтер’єрі в обох церквах були хори в 2 яруси. Просвіти в південній і північній гранях зрубу стін центральної дільниці Успенської церкви, як показує розріз, відкривалися до рукавів на всю ширину зрубу, і закінчувалися вони вгорі майже при вершинах клинів, що розпочинали перехід чотиригранника зрубу у восьмигранник. Таким чином, центр сполучався з південною і північною дільницями в єдину велику високу залу, орієнтовану по осі південь–північ. Об’єднання зрубів сусідніх дільниць в єдиний об’єм спостерігаємо і у Вознесенській Березинській церкві. Але існують в планах їх і відміни. В Успенській церкві міжрукав’я заповнені комірками, в Березні їх немає. Західні грані слупів в Успенській церкві сполучені між собою стінкою, тоді як у Вознесенській церкві вони стоять в плані ізольовано.

До 300-річчя возз’єднання України з Росією в 1954 р. випущено було в Києві Академію наук, а також Академією архітектури кожною нариси, присвячені Переяславу[8]. На жаль, автори обох нарисів не тільки не додали нічого нового про історичні пам’ятки Переяслава (в тому числі і про Успенську церкву), але примудрилися не згадати навіть ні про «Записки» Арандаренка, що містять цінні данні, ні про спогади Т. Шевченка про переяславські пам’ятки, ні про обміри Успенської церкви Павлинова. Не надрукували вони і обмірного кресленика Павлинова.

***

До групи «церков з слупами», як ми вже зазначали, належить ще церква Миколи в Нових Млинах. Але в будові Нових Млинів багато важливих конструктивних засобів, які тісніше ув’язують її з церквами Городища і Синявки, ніж з Успенською в Переяславі. Тому ми і розглянемо її нижче, разом з церквами Городища і Синявки.

А зараз згадаємо про церкву в с. Запсьоллі, збудовану в 1759 р.