Церква Миколи 1773 р.

Фото збірки Харківського університетського музею.

Як свідчив різьблений напис на одвірках, «создася храм сей свтля… Ніколая 1773 года июля 20 дня… владения воиска запороского за атамана Петра Ивановича Калнишевского старанием и коштом того воиска товариша куреня сревяківского[1] Иосифа Сидоровича Швиткого». Закінчується напис так: «М КЛ». Можливо, це підпис майстра.

Церква – триверха, тризрубна. План її складається з восьмигранного центра і двох шестигранників – вівтаря і бабинця. Приділи добудовано згодом. Зруби стін усіх дільниць одної висоти. Стрункий зруб стін центральної дільниці коротким, прикро засклепленим першим заломом переходить у світловий восьмерик. Його площа дорівнює приблизно площі плану бабинця, а висота – ½ своєї ширини. Другий залом зовні покриває «баня». Над нею – глухий ліхтар. Стрункіший центра зруб стін бабинця (і вівтаря); його висота дорівнює мало не подвійній довжині плану. Грані похилі всередину. Перший залом – вищий і стрімкіший, ніж у центрального верха, – переходить у високий (майже такої висоти, як і центральний) восьмерик. Восьмерик бабинця зараз глухий, маса його дещо важка. Певно, це наслідки ремонтів. Завершує бабинець «банька» з глухим ліхтарем.

Церква в Бабайковому – одна з визначних архітектурних пам’яток Запоріжжя, робота художньо обдарованого майстра. Корпус зрубів стін – високий, ставний. Завершує його група верхів – легких, вишуканих в пропорціях, енергійно прорисованих в контурах.

Ремонти якоюсь мірою змінили зовнішній вигляд верхів, проте не на стільки, щоб не відчути їх первісну красу.

Внаслідок ремонтів одвірки вхідних дверей західної грані бабинця потрапили до південного приділу. Слід відмітити, що лутки (боки) цих шестикутних дверей витесані з одної колоди, а не сполучені з двох, як звичайно. Такі ж суцільні лутки зустріли ми ще в церкві Миколи в Лебедині.