Обміряна і зафотографована в 1928 р.

Церкву будували з 14 травня 1797-го по 21 січня 1798 р.[1] Документів, що висвітлювали б ремонти, не знайшлося. В церкві зберігався келих, на якому викарбовано напис: «Сію чашу осоружили жители новомосковскіи доброхотни дателъ Борис Кончикъ и Карпо Рибалка до храму Успенія… 1798 года мѣсяца генваря 12».

В XX ст. збудовано на захід від церкви дзвіницю, і притвором сполучили її з західним рукавом церкви, розібравши притому три західні грані зрубу стін бабинця.

Збудовано церкву з соснових брусів товщиною в 17 см і шириною до 32 см.

За планом і композицією центрального верху Воронівська церква належить до лиманської школи; деякі деталі зближують її, зокрема, з червонооскільскими церквами. Як і у інших лиманських, центральна дільниця Воронівської церкви – квадрат з відсіченими кутами; грані по сторонах світу дорівнюють ¾ сторони квадрату; рукава – чотиригранники з відсіченими зовнішніми кутами, але у Воронівці південний і північний рукави довші і ширші, ніж рукави інших церков лиманської групи. Інакше і перекрито їх: в інтер’єрі, замість двоспадистого намета з «димничком» на чільній грані, у Воронівці – округле («коробове») у розрізі «склепіння» пониженого профілю, хоч зовні покриття має «димнички». Східна і західна грані зрубу стін південного і північного рукавів прорізано великими прямокутними вікнами в два яруси. В східній грані зрубу стін вівтаря ми бачимо внизу прямокутне, а вгорі – кругле вікно. В південному і північному рукавах над дверима також бачимо круглі вікна. Проте круглу форму цим вікнам зовні надали пізніш, бо в інтер’єрі вікна мають форму квадрату, вписаного в хрест з заокругленими кінцями.

На лутках дверей різьбленої виноградної лози, такої, як у Черкаському Бишкині, у Воронівці немає.

Найбільше уваги майстер Воронівської церкви приділив центральній дільниці і все їй підпорядкував. В інтер’єрі центр сполучається з південним і північним рукавами широкими й високими просвітами. Надають стрункості стінам зрубу. Як і в церкві Черкаського Бишкина, просвіт вгорі прикрашає різьблений «тюльпан», але у Воронівці їх не два, а один в зеніті просвіта. Кожен просвіт має по два бруси-стяжки; вони помережані (як і у Різдвобогородицькій церкві Червоного Оскола) «сухариками». Волют у Воронівці в просвітах немає. Контур завершення просвіту нагадує складки драпіровки з тканини. Форма контуру просвіту до бабинця проста. Завершення його просвіту має форму півкола (пізніш воно було зашите), по контуру завершення обведено різьбленими «сухариками».

Церква у Воронівці – одна з найбільших високих, які нам довелося обстежити. Внутрішня висота її центральної дільниці сягає 24 м, а ілюзійно вона здається значно вищою. Для досягнення цієї мети майстер приводить у дію засоби організації внутрішнього простору. Коли розглядаєш обмірний кресленик розрізу будови, здається, що розгортання внутрішнього об’єму проведено у відносно спокійному темпі. Але в натурі наростання висоти і звуження об’єму в інтер’єрі йдуть напружено, у бурхливому темпі, ривками.

Зруб стін центральної дільниці, як ми уже вказували, має форму восьмигранника з 4 довгими і 4 дуже короткими сторонами. Уже чітко виявлене звуження догори граней надає в інтер’єрі зрубові стін стрункості. Значно посилює цю стрункість динаміка контуру завершень просвітів з центру до рукавів, де бокові контури просвітів енергійними хвилями круто здіймаються догори і дуже активно зближуються. Таке оформлення просвітів набагато посилює рух догори мас зрубу стін.

Грані першого залому скорочуються нерівномірно: короткі – дуже мало, широкі дуже енергійно. І все ж відношення сторін (у плані) восьмерика залишається майже таким, як і у зрубі стін. Як показує обмірний кресленик, довжина восьмерика на одну чверть менша за довжину зрубу стін. В натурі ж на око довжина восьмерика здається в інтер’єрі вдвічі меншою довжини плану зрубу стін. Пояснюється це тим, що грані самого восьмерика ми бачимо в ракурсі і чітко сприймаємо лише пояс ригелів, заложених при вершині восьмерика. Другий пояс ригелів заложено при вершині зрубу стін. Наше око одночасно бачить обидва чітко виділені пояси ригелів, і довжина ригеля нижнього яруса сприймається як більша довжини ригеля другого яруса. Грані не тільки залому, але й восьмерика ми бачимо в ракурсі, тому різницю величини площи окреслених поясами ригелів ми сприймаємо як наслідок значного віддалення між ними.

Ще більш енергійне звуження граней другого залому підносить ілюзійно другий восьмерик так високо, що його довжина здається нам мало не втроє меншою довжини першого восьмерика. В дійсності ж довжина другого восьмерика не втроє, а лише вдвоє менша першого восьмерика. Проте і таке – фактичне – зменшення об’єму другого восьмерика показує, якими різкими ривками йде в цій пам’ятці зменшення об’ємів компонентів верха.

Вище першого восьмерика чітких просторових орієнтирів у вигляді ригелів уже немає, і віддалення між верхніми компонентами верха око наше може оцінювати лише в залежності від сили освітлення граней. Тому віддалення до вершини четвертого залому, освітленого лише знизу слабими рефлексами, наше око просто неспроможне точно визначити.

Характер композиції має, а почасти і пропорції частин у зовнішньому вигляді інші, ніж в інтер’єрі. Маси у зовнішньому вигляді скомпоновано простіше, спокійніше. Значною мірою цьому допомагають чіткі прості лінії контурів і площини дахів заломів.

Домінує у зовнішньому вигляді маса першого восьмерика разом з другим заломом.

В центрі композиції зовнішнього вигляду церкви – восьмигранний зруб стін – спокійних пропорцій – центральної дільниці. До нього примикають нижчі – теж спокійних пропорцій – шестигранні зруби стін чотирьох рукавів, перекриті двоспадистими наметами з «димничками». Центральний зруб стін – більший рукавів площею і вищий за них. Якщо зруби стін центру і рукавів витримано в спокійних, але все ж струнких пропорціях, то у всіх компонентів верху (восьмерики, заломи), навпаки, поземні розміри переважають вертикальні. В цілому маса корпусу зрубів стін і маса верха урівноважені, хоч зіставлення важкуватої маси першого восьмерика і струнких зрубів стін центру та рукавів виявляють напруженість цієї рівноваги. Вище першого восьмерика майстер масу будови різко полегшує, і в цілому церква зовні в натурі справляє враження гармонійної, хоч, може, до певної міри і сухуватої споруди.

Наявність в церкві Воронівки таких елементів, як певна важкуватість маси восьмериків (особливо першого), та деякі дрібні риси (характерна форма вікна – у вигляді півкола – в «димничку» вівтаря та завершення просвіту з центру до бабинця в інтер’єрі) показують, що майстер нашої пам’ятки у своїй творчості відбив деякі елементи мурованої архітектури класицистичної доби.

Аналіз обмірних креслеників церкви в Воронівці дав такі наслідки.

Вихідний розмір у побудові плану – довжина (чи ширина) центральної дільниці. Центр – квадрат з відсіченими кутами. Східна, південна і північна грані центру = ¾ довжини квадрату (західна грань коротша на товщину бруса). Вівтар, південний і північний рукави – прямокутники з відсіченими зовнішніми кутами; ширина південного і північного рукавів = довжині східної грані центру, а довжина вівтаря на товщину бруса більша; ширина вівтаря (і довжина рукавів) дорівнює ¼ ширини будови. Східна грань вівтаря і відповідні їй грані південного і північного рукавів = ½ довжини вівтаря. Південна і північна грані вівтаря та відповідні їм грані рукавів = ½ діагоналі центрального квадрату, в який вписується центральний восьмигранник.

Висота зрубу стін вівтаря і рукавів = півсумі повної довжини плану центру і рукава. Внутрішня висота вівтаря і рукавів разом з верхом = діагоналі чотирикутника, в який вписано шестигранник рукава.

Висота зрубу стін центральної дільниці = подвійній довжини плану північного рукава[2].

Перший залом заготовлявся на землі за допомогою шаблона-трапеції; основа її – ширина зрубу стін центральної дільниці (вгорі), верхня грань = західній грані зрубу стін центру (вгорі). Висота першого залому і зрубу стін разом = полуторній ширині зрубу стін центру (вгорі) і дорівнює також половині внутрішньої висоти центральної дільниці. Перший восьмерик має ширину = довжині західної грані зрубу стін центру (вгорі) і висоту = ½ ширини плану центру. Другий залом заготовлявся за допомогою шаблона-трапеції, у якої основа – ширина першого восьмерика (вгорі), верхня грань = ½ повної ширини першого восьмерика; висота другого залому, першого восьмерика і першого залому разом = діагоналі чотирикутника, що становить половину квадрату, в який вписується план центру.

У другого восьмерика ширина = ½ ширини першого восьмерика, а висота = половині висоти першого восьмерика.

Третій залом заготовлявся за допомогою трапеції-шаблона, у якого основа – ширина другого восьмерика (вгорі), верхня грань = ¼ ширини зрубу стін центральної дільниці (вгорі), а висота третього залому і другого восьмерика разом = ½ ширини плану вівтаря.

Четвертий залом заготовлявся з допомогою трапеції-шаблона, у якого основа – ширина третього залому (вгорі), верхня грань = ½ основи і висота дорівнювала висоті третього залому і другого восьмерика, взятих разом.

Висота верху = сумі ширини плану центру і одного рукава. Висота зрубу стін, першого залому, першого восьмерика, другого залому і другого восьмерика разом = ширині плану будови.

Внутрішня висота центральної дільниці – більша ширини плану будови і дорівнює ширині плану будови плюс ½ західної грані плану центру.

Низ вікон верхнього ряду в зрубах стін заложено на висоті, що дорівнює ½ віддалення між південно-східним кутом північного рукава та північно-західним кутом південного рукава. Вікна першого восьмерика заложено над верхнім вінцем зрубу стін дільниці на висоті = ½ довжини плану вівтаря. На такій же висоті = ½ довжини плану вівтаря заложено над верхнім вінцем першого восьмерика вікна другого восьмерика.