История храма (С. Таранушенко)

Збудована в 1699 р., перенесена в Большие Липяги в 1862 р.[1] Одна з визначних пам’яток народної монументальної дерев’яної архітектури східної Слобожанщини. Це – простора і величава типова церква соборного типу, збудована в колишньому сотенному містечку Валуйках Острогожського слобідсько-українського полку.

В плані – крижова; з невиділеним чотиригранником центру, південний і північний рукави – коротші, західний і східний – довші. П’ятиверха. Контури центральної дільниці визначаються вуглами, де стикаються південні й північні грані зрубів стін вівтаря і бабинця з східними і західними гранями південного й північного рукавів. Південний і північний рукави та вівтар в плані – шестигранники. Зруб бабинця в нижній частині (по нижній ряд вікон) – чотиригранник, а вище, як і останні рукави, – шестигранник[2].

Зруби стін південного й північного рукавів – стрункі, висота їх дорівнює (приблизно) подвійній довжині плану бабинця[3]. Грані виявляють нахил всередину. Дуже крутим і зовсім низьким заломом зруб стін бабинця переходить у світовий восьмерик. Другий, теж крутий, залом переводить об’єм восьмерика в низький, але широкий глухий ліхтар. Завершує зовні рукав важка шоломоподібна главка. Довжина восьмерика бабинця і вівтаря не більша половини довжини плану дільниці, і висота восьмерика не більша половини його довжини. Ліхтар вдвоє менший восьмерика довжиною і висотою.

Таким чином, якщо зруб стін бабинця (і вівтаря) високий, стрункий, загонисто розгортає вгору свій об’єм, то цілий верх і усі його компоненти витримані в присадкуватих пропорціях. Висота цілого верха з главою ледве дорівнює 1/2 висоти зрубу стін[4]. Структура верхів південного і північного рукавів така ж, як і верхів бабинця (чи вівтаря), однакова і висота їх; але оскільки ширина плану рукава значно менша довжини плану бабинця, то і ширина восьмерика і ліхтаря значно менша довжини восьмерика й ліхтаря бабинця.

Зруб стін центральної дільниці відокремлюється від зрубів рукавів лише на межі переходу зрубів стін рукавів у перший залом. Він вищий зрубів рукавів. Невисоким крутим заломом об’єм дільниці переходить у низький глухий восьмерик. Довжина восьме­рика дорівнює наблизно 1/2 довжини поземного плану. Другий, теж крутий, залом переходить у приземистий світловий ліхтар, покритий зовні важкою шоломоподібною главою. Таким чином, верх центральної дільниці структурою подібний до верху бабинця, але вищий і стрункіший за нього.

Монолітності і суворому лаконізмові ритму форм корпуса зрубів стін майстер протиставив розчленованість і багатоголосий хор форм верхів. Цим він посилив елементи живописності в будові.

Значно пожвавлюють аскетичну гладь високих зрубів стін вікна. Їх багато, і вони різної форми і розмірів. Чільну грань зрубів стін південного і північного рукавів майстер оздобив хрещатим вікном (складається з 5 квадратів, у кожний квадрат вписано коло)[5], а на середині висоти зрубу – потрійним вікном (середнє полотнище його вище за бокові). Чільну грань бабинця прикрашають також двоє вікон: вгорі – велике квадратове (з хрестом, вписаним в квадрат), внизу – кругле. В останніх гранях прорізані високі вузькі вікна (5 × 2 і 6 × 2). При чому у південному і північному рукавах вікна розміщено в одних горизонтах, а в бабинці – в інших. У восьмериках і ліхтарях вікна лише маленькі, круглі. Отже, низ будови був освітлений яскраво, а верхи, навпаки, потопали в напівпітьмі. Це значно збільшувало ілюзійну висоту інтер’єра.

Церква в Валуйках закінчує пам’ятки, датовані ХVII століттям.



[1] «Вопросы реставрации». Вып. І. Вид. Археологічної комісії. Ф. Гумилевський же писав: «По преданию известно, что в сл. Лозная был храм. После чумы 1718 г. жители Лозной разошлись. Храм спустя сколько времени взят жителями Больших Липягов Валуек» (Ф. Гумилевский «Харьков». Отд. V. С. 198. Харьков. 1858).

[2] Такий же план мають пізніші дерев’яні церкви Лівобережжя: Вознесенська 1759 р. в Березному, Успенська 1760–1789 рр. в Переяславі, Різдва Богородиці 1801 р. в Мені. До цих церков ми вернемося нижче. Такий же план мала мурована церква Миколи в Ніжині. Чотиригранний зруб стін бабинця переходить в шестигранник на середині висоти його також в церкві Різдва Богородиці в Мені. В Миколаївській церкві в Вільшані 1753 р. чотиригранник зруба стін переходить у шестигранник не лише в бабинці, але і в вівтарі. Чотиригранний зруб стін вівтаря (а також певно і перебудованого бабинця) переходить у шестигранник на середині висоти зруба в церкві с. Ізбицького 1750–1780 рр.

[3] Такими ж виглядають зруби стін усіх рукавів Вознесенської церкви в Березному.

[4] Такі ж, наблизно, взаємозв’язки висоти зрубів стін і верхів спостерігаємо в Вознесенській церкві в Березному.

[5] Такі ж вікна в рукавах Вознесенської церкви в Березному. В церквах Валуйок і Вознесенської Березинської, можливо, були і інші спільні риси. На жаль, ми нічого не знаємо про конструктивні засоби, якими користувався майстер церкви в Валуйках. Невідомий нам вигляд інтер’єру її, не знаємо ми і розмірів будови.