Інтерес до відомого роду цукрозаводчиків, меценатів та благодійників Харитоненків не згасає... Дослідження і публікації, які присвячені Івану Герасимовичу Харитоненку, здебільшого, стосуються його благодійної та підприємницької діяльності, окремих фактів і сторінок його біографії, фактів з життя його родичів та нащадків, культурним заходам, пов’язаним із Харитоненками, або є компіляцією вже відомих фактів. Не залишилась без уваги дослідників і тема родоводу Харитоненків. Найбільш детально ця тема розкрита дослідником Козловим О. М., але і він признавав, що родовід Харитоненків потребує подальшого дослідження. «Но по-прежнему остается загадкой происхождение Герасима Емельяновича Харитоненко. В метрических книгах Архангело-Михайловской церкви слободы Нижней Сыроватки за 1780- 1788 гг. нет никаких сведений о семье Харитоненко. Книги за 1789-1810 гг. в госархиве Сумской области отсутствуют. Первое упоминание о нем в церковных документах в связи с рождением у Герасима Харитоненко дочери в 1812 году. В хранящихся в госархиве Харьковской области ревизских сказках за 1811 год жителей с. Нижняя Сыроватка сведения о семействе Герасима Емельяновича отсутствуют. Там он впервые упоминается в возрасте 35 лет в марте 1816 года, причем здесь же стоит приписка «пропущен по последней ревизии»» [1].

Все це, а також гарна документальна база, достатня для повномасштабного генеалогічного дослідження, спонукали до кропіткої роботи над продовженням відновлення родоводу Харитоненків. У ході довготривалого генеалогічного дослідження був не тільки далі відновлений родовід Харитоненків, а і було знайдено нові відомості про досліджуваний рід, які у деякій мірі є сенсаційними.

Відправною точкою для продовження дослідження родоводу Харитоненків послужив наступний факт: у одному з фондів Сумського архіву дослідником Козловим О. М. була знайдена метрична книга Архангело- Михайлівської церкви с. Нижня Сироватка за 1810 рік, в якій ним був виявлений актовий запис № 89 про народження 9 червня та хрещення 10 червня 1810 року у «Погарского мещанина Герасима Емельянова сына Харитоненка от жены его Варвары Ивановой дочери» дочки Марії. «При крещении ея восприемниками были тоя ж слободы обыватели Иван Федоров сын Клименко и священника Ивана Томашевского жена Пелагия Степановна» [2]. Факт приписки Герасима Омеляновича Харитоненка до Погарської міщанської громади був підтверджений автором - у сповідному розписі парафіян Архангело-Михайлівської церкви слободи Нижня Сироватка за 1821 рік є цілий розділ «города Погара мещане», у якому наведені відомості і про склад родини

Герасима Омеляновича Харитоненка: «Герасим Емелианов сын Харитоненков, тридцати осьми [лет], жена его Варвара Иванова дочь, тридцати пяти [лет], дети[:] Мария одинадцати [лет], Домна, десяти [лет], Матфей, семи [лет]; работница их: вдова Варвара Иванова дочь Шаповалка, семидесяти двух [лет], дочь ея Марина, двадцати одного [года]» [3].

Подальший архівний пошук був продовжений по фондам Державного архіву Брянської області (Російська Федерація). Там у фонді ф. 134 «Стародубське повітове казначейство» збереглося декілька ревізьких казок по місту Погар Стародубського повіту Чернігівської губернії. При перегляді

ревізьких казок не тільки здійснювався пошук носіїв прізвища «Харитоненко», а і зверталась увага на власників імен та по-батькові «Омелян», «Харитон». Такий підхід дав свій результат: у ревізькій казці міщан міста Погар, датованій 13 грудня 1811 року згадуються із зазначенням віку за попередньою ревізією «Емельян Харитонов сын Слесарь, 58 [лет]; Емельяновы дети[:] Стефан 25 [лет], Герасим 15 [лет], Захарий 7 [лет]». У відповідній графі ревізької казки напроти Омеляна Харитоновича є помітка, що він помер 1804 року, а напроти його сина Стефана - помітка, що він помер у 1805 році. Напроти Герасима та його брата Захара - своя примітка - «Бежали 1809 году» [4]. В іншій ревізькій казці - в ревізькій казці міщан-цехових міста Погар у розділі «цеху ковальского» автор звернув увагу на згадку Федора Омелянова сына Харитона, якому на час проведення ревізії виповнилося 34 роки [5].

Подальший архівний пошук по фондам Стародубського повіту Чернігівської губернії в цілому і зокрема по фонду ф. 144 «Погарський городовий магістрат» додаткових відомостей по родину Омеляна Харитоновича не дав, тому дослідження було продовжене про фондам Державного архіву Чернігівської області. У сповідному розписі Миколаївської церкви повітового міста Погар за 1793 рік у розділі «мещане и их домашние» записаний без зазначення прізвища 55-річний Омелян Харитонов, а також записані його дружина, 50-річна Ксенія Іванівна, та їх сини: 23-річний Стефан, 16-річний

Федір, 12-річний Герасим та 10-річний Захар [6]. В «Росписи уездного города Погару церкви Святителя Христова Николая священников наместника Петра Барановского и Евсевия Павловского и Матвия Вишнецкого обретающимся при оной церкви в приходе их ниже явленных чинов людей с соизъявлением против коего ждо имени о бытии их сего 1786 году в Святую Четиредесятницу в исповеди и Святых тайн причастия...» серед погарських міщан згадуються: 48-річний «Емелиян Харитонов сын Слесарь», його 43-річна дружина Ксенія, їх діти: 17-річний Стефан, 8-річний Федір, 4-річний Герасим, 3-річний Захар та 19-річна Ірина. Герасим і Захар «за малолетством» на сповіді не були [7].

Знайдені архівні матеріали до родоводу Харитоненків дозволяють зробити наступні висновки. По-перше. До 1809 року Герасим Омелянович Харитоненко та його предки використовували прізвище «Слєсарь». Історія походження цього прізвища, без сумніву, пов’язана із заняттям, ремеслом його

носіїв. По-друге. Герасим Омелянович мав братів Стефана, Федора, Захара та сестру Ірину. Ім’я діда Герасима Омеляновича було «Харитон» і воно стало основою майбутнього прізвища Герасима Омеляновича. У 1809 році Герасим Омелянович разом з братом Захаром «бежали» з міста Погар Чернігівської губернії і, згодом, Герасим Омелянович з’явився у слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Слободсько-Української губернії. Доля Захара Омеляновича залишається невідомою. Згідно з ревізькою казкою 1811 року Федір Омелянович залишився жити у Погарі, а сестра Ірина, треба думати, вийшла заміж, тому і в сповідному розписі за 1793 рік у складі сім’ї Омеляна Харитоновича Слєсаря вона не згадується. Крім того, станом на 1821 рік у слободі Нижня Сироватка мешкало декілька родин колишніх жителів міста Погар. Можливо, саме в цьому факті треба шукати причину переселення

Герасима Омеляновича разом з іншими погарськими міщанами до Нижньої Сироватки.

Такі нові, але не останні документальні знахідки до історії відомого дворянського роду Харитоненків. Родовід Харитоненків потребує подальшого дослідження.

Джерела і литература:

1. Козлов О. М. Былая слава (родословная Харитоненко) // Козлов О. М. Родоводи Антоновичів, Мосцепанових,

Нароновичів, Огієвських, Терещенків, Харитоненків. Серія «Дворянство Сумщини». - Суми: Видавничо-

виробниче підприємство «Мрія-1» ТОВ, 2006. - С. 29 -30.

2. Державний архів Сумської області, ф. 581, оп. 1, спр. 2, арк. 390.

3. Державний архів Харківської області, ф. 40, оп. 110, спр. 485.

4. Державний архів Брянської області (далі - ДАБО), ф. 134, оп. 1, спр. 77, арк. 48 зв. - 49.

5. ДАБО, ф. 134, оп. 1, спр. 77, арк. 2 зв.